41 глава

*Елізабет 
Здається Тьома трохи заспокоївся .Надіюсь ,що він все ж таки не буде з'ясовувати хто цей анонім ,бо якщо він дізнається ,що це Ден ти всім буде непереливки і мені прийдеться розказати про ту ситуацію на морі ,а мені б цього не хотілось. 
Я прийшла до дому і приступила до навчання. До ЗНО вже часу зовсім не залишилось і я трохи хвилююсь ,краще все добре повторити і не лінитись ,а то потім буду шкодувати ,що щось там не дочитала чи недовчила .Вирішила ще перечитати деякі вірші з літератури ,а то їх часто дають ,а я їх вічно плутаю .
Коли закінчила на годиннику вже була 9 вечора .Ляжу спати сьогодні раніше ,а то щось я дуже втомилась і на сон мене клонить .Навіть не повечерявши я погрузилась в світ снів .
Сонячне проміння почало разити мені в очі і від цього я почала прокидатись .Новий день настав ,пора збиратись до школи .Сьогодні середа ,а це означає що Ліза вже буде в школі і батько теж приїжджає .Проте його я й не дуже хотіла бачити після нашої не дуже приємної розмови .Це мене трохи турбувало і насторожувало ,бо тато привик ,що завжди має бути так як він захоче .Надіюсь ,що він не почне наполягати .З цими не дуже позитивними думками я і попрямувала до школи .Побачивши Лізу мій настрій знову трохи піднявсь .
—Привіт ,подруго .—я міцно обняла її .—Рада тебе бачити .
—Хай і я тебе дуже рада бачити,а то я думала ,що за ці декілька днів просто помру від скуки .Лежиш один в кімнаті і дивишся в стелю так і ж зрозуму зійти можна .Добре ,що хоч ноутбук в мене .Весь цей час дивилась якийсь серіал .
—Тобі вже краще ?—вирішила запитати я .
—Я вже повністю одужала і почуваю себе прекрасно .
—Ну це добре ,бо я вже встигла скучити без тебе .Мушу зауважити ,що цікавішого за тебе співбесідника не було .Шкода ,що вже наступного місяця нам прийдеться назавжди піти з цього місця .Не знаю як я востаннє встану і просто піду з-за цієї парти .Тут стільки спогадів .
—Ага ,самій сумно аж стало .Невже це все закінчиться так скоро .Ті 11 років пройшли так незамітно для мене .Навіть з цією партою стільки спогадів пов'язано. Пам'ятаєш як ми під партою вишкрябували пилочкою наші імена. —на мене нахлинули спогади і я почала згадувати той день .
—Звісно ,що пам'ятаю .Я той день ніколи вже не забуду .Це було в 5 класі .Нас тоді ще наша стара кєра засікла ,тоді на нас так свалась .Хотілось тоді від сорому під землю провалитись ,а зараз згадую це зі сміхом .Класні тоді часи були. 
—О це точно .От би зараз повернутись в минуле на років 5-6 назад .—я закрила очі і представила себе малою безтурботною дівчинкою ,яка щаслива грається зі своїми друзями .Якби ж я могла ось так от по щолчку пальця здійснювати всі свої мрії ,то була б найщасливішою людиною на цій планеті .Шкода ,що я не можу цього зробити в реальному житті .
Поностальгуваши трішки ми приступили до навчання .Після уроків в мене ще було репетиторство .З Тьомою сьогодні побачитись не вийде ,бо в нього справи ,та й батько вже напевно повернувся додому .Біля 6 години я вже під'їжджала до будинку. Я побачила батька на кухні ,думаю він щойно приїхав. Я хотіла незамітно піти до своєї кімнати ,але в мене не вийшло. Як тільки ступила на сходи ,то почула своє ім'я .
—Елізабет нам потрібно поговорити .—я обернулась і попрямувала на кухню .
—Привіт .І про що ж нам потрібно поговорити ?
—Про твоє майбутнє .—і знову стара пластинка .—Ти поїдеш навчатись в США .
—Тату я вже давно все вирішила. Я буду навчатись в Україні на психолога .
—Який ще психолог .На кого я залишу свій бізнес по твоєму ?Я теж не вічно жити буду .В тебе немає виходу !—немає виходу ?А мені здається ,що тато не дає мені зробити свій вибір .
—Вихід є завжди .Я сама оберу де і на кого буду навчатись !—ми почали говорити вже на підвищених тонах .
—Аякже сама .Я цього не дозволю !—ця розмова просто немає сенсу ,він взагалі мене не слухає .
—Ще побачимо !—я розвернулась і побігла в свою кімнату .Ні ,ні цього не буде .Він стільки років керував мною ,моїм життям і я з цим мирилась ,але зараз своїми вчинками він вбиває мене ,руйнує всі мої мрії і надії. Я нізащо не поїду в США ,не зраджу своїм мріям ,не покину того заради якого почала усміхатись .Я виросла і сама прийму рішення .
Після цього інциденту ми з батьком не говоримо вже дня 4 .Я намагаюсь його уникати вдома. Мій настрій дуже погіршився ,а ще в мене поганий апетит і болить голова .Тьома намагався підняти мені настрій .Ми катались з ним на роликах в в п'ятницю і з ним мені навіть було краще ,але я не могла забути про цю ситуацію .Просто я дуже добре знаю свого батька і він так просто не здасться. Але зараз мені потрібно зібратись . Сьогодні важливий день . Я пишу ЗНО з мови і літератури .Я встала в 6 ранку і більше не змогла заснути від переживання .В мене аж руки почали труситись ,тому я випила заспокійливе . Фуууух . Потрібно заспокоїтись ,я все здам .Я старанно вчилась і має бути хороший результат. Зібравшись я поїхала в школу .Біля неї мене зустрів Даня .Він теж трохи хвилювався .
—Ну що ж День-X настав .
—Ага .Тільки щось я трохи переживаю .
—Бет ,спокійно .Я впевнений ,що ти все добре здаси .—Даня взяв мене за руку .—Ти велика молодець так що немає що переживати .Ходімо .
Ці декілька годин пройшли незамітно .Завдання були не дуже важкі і я все написала .Надіюсь ,що результат буде хороший .
—Ну що Бет відстрілялись .Думаю ,що ми нормально написали .
—Надіюсь .
—Можливо десь перекусимо , а то я ранку нічого не їв .
—Я не проти .—тим паче ,що й сама була така голодна .