30 глава

*Елізабет 
—Бет ,Бет вставай ми вже приїхали .—це була Ліза .Я заснула десь годинку тому .Як ж не хочеться вставати ,але вже всі виходили з автобуса і мені пора .Я сонно потерла очі і встала .Заселились ми в готель рівно в 9:00 .Тепер можна трішки відпочити з дороги і доспати.Я навіть речі не стала розкладати ,а відразу заснула.
— Бет ми через тебе на екскурсію запізнимось ,швидко вставай .—Ліза почала стягувати мені з ліжка за ногу .Вона що сьогодні виконує функцію мого будильника ?
—Ну ще трішки ,я хочу спати .—І я накрилась ковдрою .
Можливо вона залишить мене в спокої і дасть поспати хоч ще 5 хвилин ?Але цього не сталось .
—Ну ти сама напросилась .—грізно промовила вона і я відчула як щось холодне потекло по моїй голові .Я відразу ж вискочила з ще теплої постелі .А наді мною стояла Лізка вже з пустим стаканом ,в якому ще секунду тому була вода .
—Ліза ти що здуріла ?—почала кричати на неї я .
—Ти краще на годину подивись .Ми за 20 хвилин вже маємо бути біля пам'ятника Дюку де Рішельє ,а до нього ще дойти потрібно .Негайно вставай !—я розсерджено  глянула на неї і пішла в вбиральню збиратись ,бо ми й справді запізнювались .Я умилась ,одягнула ніжно рожеве плаття в горошок ,взяла з собою красивий солом'яний капелюшок з чорною стрічкою ,зав'язаною в бантик і взула білі кроси .Волосся просто розчесала і ми пішли ,бо часу вже не було.У холлі на нас вже й так всі чекали .
Екскурсія була досить цікавою .Я дізналась для себе багато чого нового про Одесу.Але пройшли ми не мало вже за сьогодні і мені був потрібен відпочинок .Після довгої дороги я завжди себе почуваю ,як овоч .Мені просто потрібно виспатись ,але часу на сон в мене взагалі не було .І так на декілька днів приїхали ,вдома відісплюсь .Тому відразу після екскурсії ми всі разом пішли обідати .Якщо чесно ,то я не була дуже голодна . Декілька разів ковирнула вилкою в салаті і все ,а от на рахунок попити.Смачний гранатовий фреш допоміг мені освіжитись .В мене навіть настрій покращився ,та й вже спати не дуже хотілось .Тому я з Настею і Лізою пішли в номер вибирати купальники на пляж .Настя одягнула білий суцільний купальник посередині з чорним написом .Він дуже красиво підкреслював її фігуру .Лізка ж вибрала відвертий червоний купальник .Вона як завжди в своєму репертуарі .Але чесно кажучи він теж їй дуже пасував .А от я оприділитись не могла .Вибирала між жовтим ,який мав красиве переплетіння на спині і вишневим (верх однотонний вишневий ,а низ білий з зеленими тропічними листочками ).Вибрала я все ж другий варіант .Поки я вибирала наряд ,сумку на пляж збирала Ліза .Я попросила ,щоб вона взяла все необхідне :окуляри ,рушники, сонцезахисні креми і таке інше .
Волосся я зібрала в пучок ,щоб було зручніше плавати ,а то не хочеться потім сушити волосся .І от ми накинули на себе зверху ще красиві пляжні плаття і йдемо на море .
Цей до болю знайомий пляж . Пам'ятаю як ми ще з батьками тут були разом ,в дитинстві .Від спогадів по щоці скотилась одна самотня сльоза ,але я швидко витерла її ,щоб ніхто не побачив .Щоб ніхто не побачив мене справжню .Цим мажорам байдуже до моїх почуттів ,для них головне лише гроші і зв'язки ,а єдиний хто мене розуміє і підтримує зараз за сотні кілометрів звідси .Тьома ...я вже встигла скучити за твоїми сірими очима ,за твоїм сміхом ,за міцними обіймами в яких я завжди знаходжу підтримку і спокій .Навіть за твоїми приколами і жартами .Ти ввірвався в моє життя так раптово ,так раптово змінив усе ...Усе моє життя ,та ти й мене змінив .Чи просто навчив бути такою як я є насправді ?Показав ,що я сама можу вирішувати що мені робити ,що сама можу керувати своїм життям .Блін !Як так ?Як так просто я змінилась ?Як ти змінив все в один миг ,змінив те ,що не мінялось роками ?Мабуть ,тільки коли ми так далако один від одного я зрозуміла наскільки сильно я тебе люблю і наскільки сильно боюсь втратити.Єдине чого я по-справжньому боюсь це втратити усе ,що маю зараз .Нехай ця казка ніколи не закінчиться ,будь ласка .Одного разу доля вже забрала в мене моє щастя ,тих кого я так сильно любила .Я ніби плачу за кожну щасливу мить роками болю ,відчаю ,самотності ...Просто нехай це більше ніколи не повториться ,прошу ...
З такими думками я і дойшла до пляжу .Я вдихнула на повні груди це приємне морське повітря ,яке стало для мене насолодою і відволікло від усього про що я думала раніше .Геть усі думки !Зараз є лише цей прекрасний момент і я насолоджусь ним сповна .Поки дівчата намазувались сонцезахисним кремом я шукала в сумочці надувну подушку .
—Ліз ,а де моя подушка ?
—Яка ще подушка ?—з здивуванням зиркнула вона на мене .
—Надувна подушка ,синя така .Я на ній завжди плаваю .
—Аааа.Ти в сумці дивилась ?—ну прям містер логіка .
—Звісно ,що дивилась !
—Ну тоді я напевно забула її в номері .
—Хммм...І як я тепер плавати буду ?Ти ж знаєш ,що я боюсь сама .—і що мені тепер робити ?А в відповідь я почула лише "Вибач ."
—Ну добре .Ви вже йдете купатись ?—звернулась я до Насті і Лізки .
—Я тільки крем нанесла ,хочу трішки позагаряти .А потім до всіх приєднаюсь .—відповіла Настя ,а Ліза кивнула на згоду з її словами .
Ну так і бути піду сама .Не сидіти ж мені на пляжі ось так до вечора .Та й там вже багато інших моїх однокласників пішли купатись .Водичка була така тепла ,вона приємно окупувала моє тіло. Я стояла і насолоджувалась моментом ,але дехто вирішив мені його зіпсувати.Два ідіоти з мого класу вирішили пожартувати і почали хлюпати на мене водою.Ідіоти одним словом .Я хотіла помститись їм і нахлюпати у відповідь ,але вони пішли дальше ,а я боялась глибини .
—О ,малишка ,Бетті боїться потонути ?Кіця а тебе твій принц плавати не навчив ?Чи вам якби не до плавання ?—і всі почали заливатись сміхом .Які ж інтелектуальні жарти ,просто обрегочешся .В них взагалі розум є чи ні ?
Цей Ден вічно мене бісить .Його батько дуже впливовий бізнесмен , а він його ізбалуваний синочок ,який привик ніфіга не робити ,знущатись з усіх .Я підійшла до нього впритул ,так ,що він навіть й не очікував і промовила :
—Знаєш ,мій дорогенький .В мене з принцом і цікавіші справи є ,а от ти .Бісишся ,бо твоя принцеса кинула тебе і зараз з твоїм найкращим другом ,ой бившим найкращим другом .—Це я про Соню .Вона пішла до його друга .Вони доречі стояли від нас недалеко і я обвела їх поглядом .—Ходиш тут і бризкаєшся лиш би хтось звернув на тебе увагу ?Хлопчику ти думаєш що кращий за нас всіх ,бо маєш впливового батька ?Ти думаєш ,що я просто пройду мимо?Можливо б колись я так зробила ,але зараз .Не смій мене зачіпати .Чуєш?—І я провела своїм довгим нігтем по його підборіддю .Цих слів я й сама від себе не очікувала .Як я зважилась ,щоб виказати йому все прямо в очі й сама не знаю ,але я пишалась тим ,що постояла за себе .Він наривався...
Але його реакція .Сказати ,що я була в шоці це нічого не сказати .
—Кіць ,ти вирішила погратись ?Думаєш мене зачепила твоя промова ?Ні ,але це доказало ,що ти ще та штучка .Ну не переживай ,мені це тільки сподобалось .Якщо ти вже почала цю гру ,то я її продовжу .—і він схопив мене за руку і прижав до себе . Я витріщилась на нього своїми бездонними голубими очиськами .Що він робить ?Вирішив ,що я стану заміною Соні ?Ну ні .Я йому ще покажу .Я з усієї сили вдарила його кулаком в живіт .Від чого він аж зігнувся в двоє .А я обернулась і з піднятою головою вийшла піти на берег .А він  нехай знає з ким зв'язався .Проте мій план не вдався .Я не встигла вийти ,бо Ден схопив мене за зап'ястя і обернув до себе .
—Ти думала ,що я тебе так просто відпущу ?Ну ні вже крихітко ти підеш зі мною .І розплатишся за все ...
Він почав тягнути мене за собою .Я супротивлялась ,але він був набагато сильніший за мене .І от я вже розумію ,що не відчуваю дна під ногами .Мені стало страшно ,а ми йшли все дальше .
—Ден відпусти ,я боюсь !—але найбільше мене дивувала реакція моїх однокласників ,які просто дивились на все це і ніяк не реагували .Невже вони такі бездушні ,я ж можу потонути !Ну звісно ,репутація цінніша ,та й хто з них піде проти Дена .Він ж голова цієї шайки .І якщо він вирішив щось зі мною зробити ,то так і буде .А їх це взагалі не стосується .
—Ден ,зупинись .Мені дуже страшно !!!—в мене вже починалась істерика .А він почав сміятись ,бо ми йшли все далі .Він тримав мене за руку на поверхні ,але це мене не заспокоювало...І от він зупинився .Ми були далеко від усіх .На глибині близько 2-2,5 м.А я маленька ,близько 1.50 .І мені так страшно .
—Ну що ?Тут ти вже не така смілива ,малишко?
—Не смій мене так називати .Я не твоя малишка !
—Ти подивись на неї ?Я спокійно можу тебе тут залишити ,а ти все не наберешся розуму ?Будь чемна ,Бетті ,а то це грубіянство тобі не личить .Ходи до мене!—він притягнув мене до себе і я обвила ногами його за талію .В мене й вибору не було .Інакше б потонула .
—Навіщо тобі все це ?Ти вирішив просто вбити мене тут ?Так чого чекаєш ?Вперед .—він почав поправляти моє волосся ,яке впало на обличчя.Він кожного його доторку мені ставало якось не по собі ,бо я думала про Тьому .Думала про те ,як ми тоді разом стрибнули в озеро і як м и там були .Тоді він теж так тримав мене ,щоб я не впала .Але Ден не Тьома .Від цих думок мені аж паршиво стало .Таке враження ніби я Тьому зраджую.По щоках почали котитись сльози .Я не могла стосуватись ,бо мені так страшно.
—Ну чому ти так відразу ?Сльози тобі зовсім не пасують .Та й навіщо мені тебе вбивати ,тим паче таку красиву ?—його руки почали опускатися нижче талії .—як бридко  ,а головне те ,що я не можу нічого зробити в цій ситуації .—Розклад такий .Щас ми робимо спільне фото кохана ,де ми разом цілуємось .Звісно робимо розсилку ,а завтра всі довідаються що ми пара .Ти звісно ,що свого принца кинеш і будеш зі мною .От так ...
—Навіщо тобі це ?
—Ну ти мене розізлила .Якщо чесно то на твоєму місці могла бути і будь-яка інша дівчина .Знаєш ,що за мною табуни таких бігають і бути в ролі моєї дівчини це б було за честь .Але ти ...Ну вже зорі послали мені тебе ,що поробиш .Не буду брехати дівчина мені потрібна ,щоб помститись цій крашеній дурі Соні .А ти для цього підходиш .Бойовий характер ,можеш дати відсіч любій .Та й за останній час ти змінилась. Спочатку ніхто тебе не замічав ,та ти й сірою мишкою була .Хто б на таку глянув .Але ти змінилась .Всі пацани з класу почали звертати на тебе увагу ,але ніхто так і не насмілився хоча б підійти ,бо в тебе вже є хлопець .Тому ти ідеально підходиш .Надіюсь ти така хороша у всьому Бетті ?—і цей його погляд і дивний сміх .Він що мене за якусь останню дуру сприймає ?Думає ,що я погоджусь? НІКОЛИ!Він може спокійно залишити мене потонути ,але байдуже .Життя з ним і так означатиме смерть .Я ніколи не зраджу Тьому ,навіть якщо на кону буде власне життя.
—Та пішов ти козел.Я краще стану кормом для риб ніж твоєю дівчиною .
—Ну як хочеш кохана .—і він відпустив мене .Думав ,що я почну кричати ,що згодна на все ,лиш би допоміг ,але цього не сталось .