25 глава

*Елізабет 
Я переодягнулась в сині джинси банани ,базову білу футболку і зверху клітчасту сорочку оверсайз в зелених тонах .А взулась я в чорно-білі кеди.І от мій Ромео вже стукає в двері. 
—Привіт моя красуня .Як тобі сюрприз ?
—Ти ще питаєш ? Тьом дякую тобі ,але це дуже дороге плаття .Не треба було ...
—Так ,навіть слухати не хочу .Ти мені в ньому тепер пропонуєш ходити ? Елізабет воно ідеально тобі підходить і воно твоє .
Я лише кинулась йому з обіймами на шию .
—Елізабет ,ти мене зараз задусиш .
—А не треба робити мене такою щасливою ,а то я он не маю куди свої емоції подіти. 
Я лише усміхалась на кожне його слово .
—Тьом все що відбувається зі мною точно реальність ?А то інколи мені здається ,що я ще солодко сплю і скоро прокинусь ,а ти виявишся лише частинкою моєї фантазії .Знаєш все ,що відбулось останнім часом взагалі не схоже на моє повсякденне життя .Все так змінилось ...
—Ну хоть на краще змінилось ?
—Ясно ,що на краще і завдяки тобі .
—Я радий це чути .—на його лиці появилась невеличка щира дитяча усмішка .
—Елізабет ,а в мене для тебе ще один сюрприз .Так що нам вже пора .
—Блін ,Тьом тепер я всю дорогу буду думати про те ,що ти знову вигадав .Ну скажи ,не муч мене !
—Вже біжу тобі розказувати .Це ж сюрприз !Тому чим швидше ми підемо звідси ,тим  швидше ти дізнаєшся ,який ж сюрприз я підготував.
—Ну тоді чому ми ще тут ?Пішли вже ,а то помру від цікавості .
Ми їхали на байку по вечірньому Києві .Краса шумного містечка ,яке горіло вогниками від фонарів, заворожувало мене .
Свіже повітря наповнювало легені і ніби давало нове життя .Я як завжди міцно прижалась до плечей Тьоми ,бо трішки боялась швидкості .А гнав він ,як та торпеда .Але з ним мені точно не було страшно ,от так би й їхала хоч на край світу .
Ми приїхали в  вже знайоме мені місце .Це був торгово-розважальний центр в якому я часто бувала з Лізою .
—Тьом ти бачив яка година ?Зараз північ все ж закрито.—я щось нічого не розумію .І що ми тут вночі будемо робити ?
—Цікаво а навіщо б я привозив тебе в зачинений тц?Ходімо ...
Він лише взяв мене за руку і потягнув за собою .
Ми зайшли і в середині було наполовину темно .Де не де горіло світло .А я все продовжувала іти за своїм Ромео .
І от ми наблизились до одного вишуканого кафе в якому я була декілька разів .Знаю лише те що тут все ну дуже красиво і смачно готують .Ми зайшли в середину і я була в шоці від побаченого . Приміщення освічувалось одними лише ароматичними свічками ,яких було просто не злічити .А по середині великого закладу стояв невеличкий ,але дуже красивий столик ,навколо якого було безліч пелюстків червоних троянд .Я в захваті від такого сюрпризу .Звідки ця ідея прийшла в голову Тьомі ?Я від радості кинулась йому з обіймами на шию .
—Тьом як ?Як ти все це придумав?
—Ну бачиш ...сюрпризи це просто мій коньок.
І знову маленькі усмішки засяяли на наших радісних і щасливих обличчях .
Ми присіли за столик і офіціант приніс нам  різотто з білими грибами ,яке на смак було просто неймовірно смачним .Чесно ,це дуже ситна страва ,якою я вдосталь наїлась та опівночі не дуже й то хотілось ,але Тьома ще й на десерті наполіг .І от ми наминаючи пана коту з клубнікою мило поглядаємо один на одного .Тьома не зводить з мене погляду ,від чого мені стало трохи соромно .І навіщо він так витріщається ніби не знає ,що я себе не знаю куди від цього подіти .Він лише відсторонився трохи від десерту і поклав свою руку на мою .
—Елізабет ,ти прекрасна .—мені дуже приємно чути ці слова від нього ,аж на душі стало якось тепло і легко .
—Дякую .—і я знову вкрилась рум'янцем .І тут в моїй голові закрутилося декілька питань ...—Тьом ,а розкажи мені трохи про себе ,а то я майже нічого про тебе не знаю .
—цікаво ж трохи .
—Що саме ти хочеш дізнатись ?—з цікавістю він глянув на мене .
—Ну , наприклад ,який твій улюблений колір ?
—Ну...я художник і впринципі я люблю усі кольори .Кожен з них для мене якийсь особливий і знаєш це залежить від настрою ,бо для мене навіть відтінок передає якісь почуття і емоції .Глянувши на картину я можу багато чого дізнатись про її автора ...
—А що ти можеш сказати про мене ?
—Ти запальна і дуже сильна особистість ,але й водночас така мила ,добра і тендітна. Знаєш в тобі усе гармонійно поєднується .Ти не схожа на всіх інших своєю чесністю і прямотою .Я рідко зустрічав таких людей. Більшість хоче натягнути на себе маску ідеальних і якихось одноманітних ,а ти не така ...Ти така ,яка ти є насправді незважаючи на думку сірої маси, ти інша. Ти схожа на одну єдину червону троянду в саді серед білих троянд і ні в якому разі ти не псуєш картину цього саду ,ні ти робиш його  особливим ,доповнюєш . Елізабет ти дуже хороша людина .—а виявляється картини можуть так багато про мене сказати .Ну що ж цікаво ...
Я усміхнулась у відповідь .
—А знаєш на рахунок кольору ,я все ж таки добре подумав і мабуть це червоний .
—А чому саме він ?—на моєму обличчі з'явилось невеличке здивування .Просто не очікувано було чути це від хлопця .Зазвичай сильніша половина людства любить синій чи чорний кольори .А тут червоний ...
—Червоний —це колір кохання і я б сказав емоційності. Він дуже яскравий ,як і люди ,які його люблять .Мабуть це "сильний" колір ,адже жодна закомплексована і замкнута в собі особистість ніколи не одягне червону сорочку ,чи не намалює губи цим кольором .Для мене це колір ,який найбільше мене характеризує .Я схожий на яскраво червоний спалахуючий вогонь ,який може спалити все на свому шляху .Для мене не існує перепон ,я добиваюсь того чого хочу ,а ще я дуже імпульсивний і мною керують мої почуття ...Ну що це все про мене , я теж хочу щось про тебе дізнатись .
—Ну тобі я готова почути твоє запитання .
—В тебе є якась заповітна мрія , Елізабет ?
—Не знаю .Я завжди хотіла змінити минуле ,думала ,що ж було б якби мама з сестрою не загинули .Можливо тоді б ми були разом усі і були б щасливою сім'єю .Я б так цього хотіла і мене вічно гризло це якби ... Але мабуть я вже змирилась ,що минуле змінити не можливо і мрія про щасливу сім'ю ніколи не здійсниться , а тепер я живу сьогоднішнім днем.Тьом завдяки тобі я відпустила це минуле ,бо ти показав яким хорошим може бути сьогодення .Я нарешті почала усміхатись і можу сказати ,що я щаслива ,а для мене це вже здійснена мрія ,бо я так хотіла хоча б на хвилинку бути щасливою ,хоть раз не заливатись слізьми від розчарування і болю ...
Тьома підійшов до мене і обняв за спину ,від чого мені стало краще. 
—Елізабет зі мною ти завжди будеш щасливою ,я не дам жодній сльозинці впасти з твого лиця. Я дуже тебе люблю .
Він обернувся і ніжно поцілував мене в лоб ,а я пригорнулась до його грудей .
—І я тебе люблю ,дуже сильно люблю .
—Ну тоді ходімо ,адже сюрприз ще не закінчились .
Він загадково подивився на мене чекаючи на мою реакцію. І що ще він придумав ?Сюрприз за сюрпризом. 
Він взяв мене за руку і потягнув за собою .
Ми зайшли в пустий кінотеатр. Там були тільки ми. 
—Ну що ж , Елізабет ...Якщо я не помиляюсь ,то ти в нас фанатка комедій .
Я кивнула в знак згоди .
—Надіюсь з фільмом я не прогадав...
Ми прісили на останній ряд в очікуванні фільму .Це була комедія "9 життів ".Мені вона дуже сподобалась і Тьомі тоже .Ми вічно сміялись з котика по кличці пушисті штани . Обов'язково ще раз передивлюсь цей фільм ,він дуже крутий .
—Ну що вечір вдався ?
—Дякую .Одні суцільні сюрпризи .Як добре ,що ти в мене є ,а то б я в цьому житті зі скуки точно померла .
Він нахилився до моїх губ і поцілував .Ммм...
—Ну все все ,нам вже пора ...
Перший відсторонився Тьома .Зараза ...Ніби дрочиться зі мною .Я ображено глянула на нього ,а він почав мене лоскотати .
— Що це за сумне личко ніби хтось лимоном подавився ,а ?
А я від сміху заливають в той момент .
—Ну Тьома перестань .
—Та добре ,добре ,а то помреш зі сміху ,а мені що потім самому на цьому світі робити. 
Нє ,ну він без жартів не може .Тьома ,Тьома ...
Додому ми заїхали з вітерцем .
На годиннику четверта ночі ...чи вже ранку. Ну пора в ліжечко ,бо голова буде завтра розколюватись .Не знаю ,як я відсиджу ці уроки ...