23 глава

*Елізабет 
Всі вихідні я вирішила трохи відволіктись і зайнятись навчанням .Але в думках завжди був Тьома .Як ж мені добре з ним .Тільки він міг придумати стрибнути з такої висоти в озеро та ще в квітні .Ну він точно ненормальний ,але мабуть це і манить мене до нього .Я з ним забуваю про все ,навіть про ту ситуацію з Данею .Як добре ,що я тоді зустріла в парку саме його .

Ранок понеділка .
Сьогодні дуже сонячна погода .Тому я вирішила одягнути чорну шкіряну спідницю середньої довжини і зверху звичайну білу футболку .Також взяла білі кроси і джинсовку зверху .Заплела собі два колоски і поїхала до школи .Щось мені трошки моторошно .Не хочеться як мінімум бачити цього ненормального .І тут знову цей Остапенко появився перед моїми очами нізвідки .А личко то йому вже хтось підправив .Такий фінгал на щоці .
В мене аж коліна почали дрижати .Він підійшов до мене .
—Бет я б хотів поговорити .Вислухай мене будь ласка .
Оо...Навіть чарівне слово сказав .Ну що ж прийдеться його вислухати .Думаю в присутності учнів і вчителів ,яких повна школа він нічого мені не зробить. 
Ми відійшли до вікна .
—Шо ти хотів ?—запитала я .
—Вибачитись .
—На невже .Мені здається що в п'ятницю ти вже все сказав !
—Бет я прошу тебе .Я був ідіотом .
—Ага .Цікаво що б було якби все ж таки Ліза і Ден нас не знайшли ?Що б було ?!Ти б теж стояв тут і от так просив пробачення ?Подивись на мою шию ...і після цього ти просиш пробачення ?
—Бет мною володіли емоції !Ти пробач ,більше це не повториться .
Він розвернувся і пішов .
І що це з ним ?Як мінімум мене здивувало те ,що він підійшов і вибачився ,бо зазвичай він наглий і не вихований і вже точно перед ніким пробачення просити не буде .А тут ...Хоча навіть його слова не змінять дійсності ,я ще точно не готова його пробачити .
Я увійшла в клас і присіла біля Лізи .
—Ну як ти ?—стурбовано запитала вона .—Я бачила як ви розмовляли в коридорі .Він знову до тебе чіплявся ?
—Та ні ,пробачення просив .А я вже краще .
—Остапенко і пробачення !?Ти нічого не напутала ?
—Я сама здивована .Казав ,що ним керували емоції і що такого більше не повториться .
—Ну надіюсь .А як там твій Ромео ?Він знає про цю всю ситуацію ?
—Так він знає .І напевно той синець на щоці саме від нього .Ну все .Давай більше про це не будемо .Я не хочу більше вертатись до цієї ситуації .
—Ок .
І до класу зайшов Борис Васильович .
—Доброго дня.Дорогі учні ,витягуємо подвійні листочки .Сьогодні в вас контрольна робота по темі :"Атомна і ядерна фізика ".Підручниками і іншими допоміжними засобами користуватись заборонено .В вашому розпорядженні лише зошити і власні знання .Тож не раджу використовувати час на списування ,а краще відразу думати над завданнями .Від цієї контрольної буде залежати і ваша оцінка за семестр ,тому до роботи. 
Напевно мені кінець ,бо написати цю контрольну на високий бал точно не вийде .В голові пусто ,а в зошиті записано тільки декілька формул .І що за везучість .Ще й 4 варіант попався .Від цього захотілось в відчай впасти .Або ще краще знайти людину ,яка вирішила ввести фізику в шкільну програму і просто вбити. Ну нічого ,щось та й написати потрібно ...І от поки Борис Васильович ходив по рядах я вирішила все ж таки скористатись своїм телефоном і пошукати в ньому хоч одне завдання ,але мені знову не пощастило .
—Елізабет Острозька ,я ще не зрозуміло висловився ?Я ж сказав ніяких телефонів .—вчитель підійшов до мене і забрав телефон ,а ще на додачу й підручник .Хм...І що тепер робити ?Бо я зробила тільки 3 завдання і як розумієте більше 4 за них мені не отримати .Ліза лише знищувала плечима ,бо сама не знала .
І тут мені в спину прилетів папірець .Як ви думаєте від кого він був ?Він Дані .Я сама в шоці .Там були написані розв'язки до всіх завдань .Я не довго думаючи швидко все написала ,бо й виходу в мене іншого не було .Думаю відповіді правильні ,бо старший брат Дані Олег добре знає фізику і це напевно він кинув йому відповіді .Але чому це Остапенко вирішив поділитись ними зі мною ?Невже все ще намагається загладити свою провину чи що ?Ну і добре. Нехай вже робить що хоче ,добре ,що хоч тепер не матиму двійки .
Після цього ми з ним не спілкувались цілий день ,бо я старалась його уникати .А вже ввечері по мене знову приїхав Тьома ,бо ми мали домалювати картину .
—Привіт .—я відразу ж кинулась йому на шию з обіймами. 
—Ну привіт.Як ти ?
—Та вже краще .А це ти Дані так фейс підправив ?
—Я і абсолютно не жалію ,що зробив це .Нехай знає .Він хоч вибачився ?
—Так ,я сама здивувалась .В нас сьогодні контрольна з фізики була ,а в мене вчитель все забрав .Я думала ,що мені вже 2 забезпечена ,але Остапенко кинув мені всі розв'язки. 
—Хм...Я ж казав йому в твій бік навіть не наближатись !
—Тьом ти ревнуєш ?—в його очах я точно бачила ревність.
—А ти що даєш привід ?Звісно ,що не ревную ,та ще й до цього козла ?
Я встала навшпиньки і ніжно поцілувала його в губи .
—Я люблю тільки тебе . 
—І я тебе теж .
Доїхали ми до студії дуже швидко. І я почала домальовувати картину .В саді я ще вирішила намалювати чорну  постать хлопця ,який в руках тримав червону троянду .
—І хто це ?—запитав Тьома .
—Це ти .Хіба не впізнав ?
—Ти вирішила намалювати мене?
—Так .Я навіть назву картині вже придумала .
—І яку ж ?—Тьома підійшов поблище і заглянув мені прямо у вічі .
—Хлопець з червоною трояндою. 
—Класно ,мені подобається .
Я лише у відповідь легенько поцілувала його в щоку .
—Хм ...а чому так мало ?
Ти подивись на нього .А в очах то бісики заграли.
—Тьома ти останнім часом занадто багато хочеш.Тобі так не здається ?
—Звісно ,що ні .
Він підійшов до мене і пристрасно поцілував в губи і я піддалась йому .Можна цей поцілунок буде вічним ?Бо відсторонятись від Тьоми так важко .
Але я опанувала себе і взяла що перше попало під руку (це була подушка ) і вдарила нею Тьому по голові .
—Елізабет, ти вирішила пограти зі мною .Ну тоді стережись .
І тут почалась битва подушками в кінці якої я все ж таки програла ,бо Тьома спіймав мене і почав лоскотати .
—Ну все Тьома благаю припини...будььь ласскаа—намагалась промовити я вгамовуючи власний сміх. 
—Ну добре ,добре .Але з тебе поцілунок .
Ну я й не сумнівалась ,що він це скаже. Це ж Тьома .З виду спокійний ,а в душі палає полум'я .В нього енергії хоч відбавляй .Але на дворі вже темно ,тому пора вертатись додому. Я поцілувала Тьому і ми поїхали додому. Всю дорогу я думала про те ,як цей хлопець змінив моє життя .З ним воно стало повне пригод і веселощів ,справжніх щирих емоції і навіть почуттів .Мабуть це і є моє щастя .