21 глава

*Артем 
Елізабет вирішила намалювати сад з трояндами .Я спостерігав за тим ,як вона проводить пензликом по полотну .В неї гарно виходить .Але я був зосереджений явно не на малюванні ,а на дівчині .Її красива посмішка ,струнка фігура ,до болі чарівні очі закохували в себе все більше й більше .Я й справді її так сильно покохав ,що тепер так важко відпускати від себе .Тепер цю футболку з сердечком я буду носити вічно ...
Ми їхали мовчки ,а Елізабет міцно пригорнулась до мене .Які в неї ніжні руки ,так не хочеться її відпускати .Я їхав найдовшою дорогою лиш би насолодитись кожним моментом проведеним з нею .Коли ми приїхали до пункту призначення Елізабет виглядала дуже сонною і стомленою ,як маленьке дитя ,якому вже давно пора в ліжечко .Я взяв її на руки ,а вона обвила мою шию і заснула в мене на грудях .Не хочеться її будити .І тут на мене чекала ще одна несподіванка .Прямо переді мною з'явився старший чоловік напевно охоронець .ООО...І що тепер робити ?З Елізабет на руках мені точно не втекти .
—Що ви тут робите і хто ти такий?— запитав він .
—Мене звати Артем .Повірте я не маю жодних поганих намірів ,я лише дуже сильно люблю цю дівчину .Я вас дуже прошу не кличте нікого ,Елізабет тільки заснула .
—Швидко заходьте в будинок ,поки ніхто вас не помітив .—промовив чоловік .
Я лише схвально кивнув і пішов за ним .Він відчинив нам двері і ми тихо піднялись в кімнату Елізабет .
—Мене звуть Семен Петрович ,я охоронець в цьому будинку .—представився чоловік ,коли ми ввійшли в кімнату .
Я положив Елізабет в ліжко і накрив .
—Я благаю вас нічого не розказуйте батьку Елізабет .
—І давно це відбувається ?
—Ні ми зустрічаємось недавно .Але я дуже її люблю прошу не розказуйте нікому нашу таємницю .
—Добре .Я й сам колись такий в молодості був .Я бажаю Елізабет лише добра і якщо вона тебе любить ,то я мовчатиму заради її щастя .Але якщо ти скривдиш її чи засмутиш то краще відразу провались під землю .
—Я обіцяю ,що з Елізабет все буде добре .
—Гаразд ,ходімо вже ,а то ще хтось прокинеться і тебе помітить .
Я поцілував Елізабет в щоку і ми вийшли .Цей чоловік допоміг мені покинути цей дім непомітно за що я йому дуже вдячний .
Всі ці дні я працював над новою картиною .І сам не зрозумів ,як швидко пройшов час і вже сьогодні п'ятниця ,а це означає ,що я вже скоро побачу Елізабет .Ми домовились зустрітись в сьомій .Я одягнув футболку ,яку дівчина розмалювала ,чорні джинси і зверху джинсовку .Також взув чорні кеди і взяв чорні окуляри .Без червоної троянди звісно вже не обійтись ,бо вона стала справжнім символом нашого кохання .І от я вже в саді Елізабет.Вона накинулась на мене з обіймами .Я замітив ,як вона витела сльозу ,але вирішив поки що не розпитувати ,тому взяв її за руку і ми разом минувши паркан поїхали на студію .
—Вибач в мене тут трохи безлад .Просто працюю над новою картиною .
Моя синьока красуня присіла на диван .Чому вона весь час відводить погляд .І настрій в неї понурий ,я це ще коли ми їхали зрозумів .
Я підійшов до неї поблище і взяв за руки .
—Елізабет що сталось ?Чому ти така сумна ?
—Та нічого .—і знову відвела погляд ,а очі он вже слізьми наповнюються .
І тут я побачив як під її хустинкою на шиї видніються якісь сині сліди .Що це таке ?Я стягнув з неї хустинку і застиг на місці .Величезні сині сліди від чиїхось пальців .
—Елізабет я благаю розкажи що сталось ?Звідки в тебе ці сліди ?—зі страхом запитав я .
А вона лише сильно заплакала і міцно притулилась до мене. 
Я прижав її міцно міцно .
—Не плач я тебе прошу ,все буде добре. Елізабет хто це зробив ?Він тебе скривдив ?Я прошу тебе не мовчи ...
Я взяв її лице в свої руки і повитирав сльози ,які текли ріками .
—Мої однокласники поспорили .Один з них мав закохати мене в себе і затягнути в ліжко ,а потім кинути .Але я все дізналась .І думала ,що він відстане .Але цей ненормальний почав до мене приставати ...—казала вона через плач .
Невже ця падлюка зробила їй щось ?
—Елізабет він щось тобі зробив ?Я вб'ю цього ур*да .
В мені кипіла лють .Невже якийсь ідіот вирішив згвалтували мою дівчину !?Блін блін де я був і чому я її не захистив .
—Ні він не встиг .Мене подруга знайшла разом з своїм братом .Нічого не було .Лиш синці від його рук залишились .Благаю не роби нічого .
—Як його звати ?
—Тьом я прошу не роби нічого він вже дістав по заслузі ,я прошу .
—Нічогт з ним не буде .Просто скажи хто він .
—Остапенко Данило .
З її очей знову лист сльози .
—Ну все ,все минуло .Я більше й пальцем не дам якомусь ідіотові доторкнутись до тебе Елізабет ,я тобі це обіцяю .Я тебе прошу ,якщо хтось буде до тебе чіплятися ,то відразу скажи мені .
Вона лише схвально кивнула головою .Я лише взяв її за руки і ми обоє встали .
—Думаю сьогодні малювання не буде ,тому ходімо .
—Куди ?—запитала Елізабет .
—В одне дуже хороше місце .Тобі потрібно відволіктись .Не бійся ти так ,я ж тобі нічого поганого не зроблю .Просто довірся .І ми разом вийшли з студії .
І от вже за пів години ми опинились за містом біля лісу .Колись ми жили тут недалечко з батьками .Я часто гуляв в цьому лісі .Ніколи не забуду тої стежки ,яка веде до мого секретного місця .І зараз я йду до нього вже з Елізабет .Для мене це місце дуже особливо ,бо про нього знав тільки я ,а тепер ще знатиме моя дівчина .
Ми підійшли до того самого каменя біля якого я так часто любив бавитись 
А камінь цей був не простий ,бо був у формі сердечка та й за висотою як сама Елізабет .
—Це моє секретне місце .Я часто тут буваю .Можна сказати тут пройшло все моє дитинство.Знаєш а це не просто камінь .Я дуже любив загадувати біля нього бажання і знаєш всі вони здійснились .І ти теж загадай ,я впевнений ,що воно здійсниться .
Від цих слів на обличчі Елізабет з'явилась хоч і дуже маленька але все ж посмішка .
—Притулись до нього рукою і загадай бажання .
Елізабет закрила очі і на секунду доторкнулась до каменя .
—Тьом а чому ти не загадуєш ?
Я лише підійшов до неї і ніжно доторкнувся до її пухких губ .Мммм...Я просто потонув від насолоди .А щоки Елізабет стали нарешті рожевішими .Вона охопила мене за шию руками ,а я взяв її на руки .Поцілунок ставав все пристраснішим і п'янкішим.І де я відкопав цю ідеальну дівчину ?Вона навіть цілується бездоганно .Невже це не сон ?Бо я не вірю ,що можу бути таким щасливим .Але і поцілунки не вічні ,бо нам забракло повітря . Елізабет прикусила губу і сором'язливо відвела погляд. Нагадую вона все ще і мене на руках і причому дуже близько .
—Елізабет ти ще довго будеш соромитись наших поцілунків чи тобі просто не подобається як я цілуюсь ?
Вона знову усміхалась .А що тут такого ?Вона ніби першокласниця ,яка не виконала домашку і тепер червоніє від стиду .Але я не бачив нічого протизаконного в наших поцілунках ,тим паче ,що цілується ця синьоока просто відпадно .
У все ще чекав відповіді на своє запитання ,але Елізабет навіть не збиралась на нього відповідати. Вона лише потягнулась до моїх губ .Хммм...Все ж таки не така вона й скромниця ...бо цілується явно не як першокласниця .І тут в мене з'явилась ще одна геніальна ідея .Я потягнув Елізабет за собою .Недалеко звідси знаходилось дуже красиве озеро .Але ми зараз були на вершині гори ,а озеро було трохи внизу .Відстань десь метрів 10 . Елізабет лише загадково дивилась на мене і йшла .І от ми вже на місці .Поки вона нічого не зрозуміла .Я міцно схопив її за руку і потягнув до низу .