18 глава

*Елізабет 
І от я спустилась на декілька хвилин в кухню ,щоб перекусити .Запах щойно спечених круасанів манив мене .Швидко поївши я назад повернулась до своєї кімнати .Там вже на мене чекав як завжди сюрприз від Тьоми .Я розгорнула записку і прочитала :
"Елізабет я скучив за твоєю посмішкою і красивими небесними очима .Я заїду по тебе опівночі завтра .❤️"
Я усміхнулась коли читала записку .Він такий милий і добрий. Хочеться обняти його прямо зараз .Шкода ,що він не поруч .Але у мене був ведмедик Роуз ,якого я міцно обняла .Він завжди нагадуватиме мені Тьому .Він навіть пахне так само як він і в нього теж такі красиві сірі очі .
Ранок наступного дня .
Я прокинулась в хорошому настрої .Сьогодні вівторок .Я швидко поснідала і пішла одягатись .Погода просто прекрасна .Я одягнула легеньке ніжно-рожеве плаття в горошок середньої довжини .Зверху одягнула косуху і доповнила образ білими кедами .Волосся я зібрала у розтріпаний пучок і з переду витягнула декілька хвилястих прядок .Сьогодні я навіть макіяж зробила .Намалювала брови і вії .Також нанесла на губи нюдову помаду в тон плаття .Покрасувавшись перед дзеркалом я поїхала до школи .Уроки пройшли досить спокійно .Правда Ліза після 3 уроку відпросилась ,бо в неї щось з ногою .Нудно трішки без неї .Я вже виходила з класу і хотіла подзвонити подрузі і дізнатись про її самопочуття аж тут мене хтось взяв за руку і потягнув до вікна .Я й навіть спочатку не зрозуміла ,що відбувається і просто піддалась .
—Бет ми тоді так і не договорили .
І знову він ?Чого йому від мене треба ?
—Даня нам немає про що говорити ,я тобі вже все сказала .
—Можливо ти вже й все сказала ,але я ні .Та що ти як мала дитина просто напросто тікати від мене надумала ?
—Нівідкого я не втікаю ,думаю нам немає про що говорити .
—Знаєш а ти красива ,я раніше цього не помічав .
—Я звісно вдячна тобі за комплімент ,але можна я пройду .В мене є невідкладні плани ,тому ...
Я не встигла договорити ,бо біля моїх губ з'явився палець цього нахаби .
—Бетті люба бачили ми твої плани в неділю .Ну нафіга тобі цей принц здався ,якщо навколо є набагато кращі .
І тут я відчула на своєму коліні холодну руку Дані .Він почав піднімати її все вище і вище .Від цього мене ніби струмом било .Так противно від цих відчуттів .Я не витримала ,він явно перегнув палку .Я замахнулась рукою з усієї сили і дала йому ляпаса по щоці .Він швидко відсахнувся від мене і приклав свою руку до палаючої щоки .
—Ти ще пошкодуєш про це Бет ,сильно пошкодуєш .—почула я у відповідь. 
Але мені вже було не до цього ,бо я швидко втікала коридором .Сльози самі виривали назовні і я не могла їх зупинити .Що цьому ненормальному треба від мене ?Мені було так погано на душі ,що я й не знала ,що мені робити .Я вибігла на шкільне подвір'я ,де мене вже чекав Семен Петрович .Я витерши сльози сіла в машину .
—Бет з тобою щось трапилось ?—запитав чоловік .
—Та ні ,просто немає настрою .Семене Петровичу а не могли б ми сьогодні заїхати в парк .
—Ну звісно ,що можна .
Вже за 15 хвилин я була на місці .Я просто бігла по парку не знаючи куди .Так сказати тікала від проблем .Свіже повітря наповнювало мої легені ,а я все продовжувала бігти .
Чому все це трапляється саме зі мною ?Чому на моєму шляху стільки проблем ?Невже я не можу просто бути нормальною щасливою людиною ?Чому ,чому ,чому ?Невже я заслужила на все ?В голові хаос ...І в мене знову немає жодної відповіді на жодне з моїх запитань .Невже за таку невеличку мить ,яку я була щаслива я маю заплатити цілими роками нещастя і болю .Сльози знову з'явились в мене на очах ,а гіркота від цієї несправедливості заповнила душу .Якби мама була поруч вона б точно знала як все виправити ,знала б що робити далі .Вона вміла радіти життю і насолоджуватись ним .Як ж мені бракує її .Я закрила лице руками ,щоб ніхто не бачив моїх сліз і червоного лиця і присіла на лавочку .
І тут я відчула відрацію телефона в мене в кишені .
9 пропущених викликів від Лізи .Треба негайно їй передзвонити .
—Блін ,Бет так і до смерті налякати можна .Я вже подумала ,що з тобою щось сталось .
—Та нічого ,просто не чула ,як ти дзвониш .
—Ага ,так я й повірила .Ти думаєш я по твоєму голосі не догадаюсь ,що тобі погано .Чого ти плачеш ?
—Та Ліз ,все ок .Ти там сама як ?—я вирішила перевести тему .
—Я в лікарні .
—Щось серйозне ?Ти як ?
—Так я чекаю тебе в лікарні ,бачу нам потрібно поговорити .На місці все розкажу .Чекаю на тебе .
—Добре ,я зараз буду .
Вже за 20 хвилин я сиділа на кріслі біля Лізи. 
—Привіт .Ну що з твоєю ногою ?
—Та нічого серйозного ,просто вивих .Але ж ти знаєш батька ,він вирішив перестрахуватися і сказав ,що на ніч я залишусь тут .От я тут сиджу і зі скуки вмираю .Ладно про мене ти знаєш .А тепер я слухаю тебе і не вздумай брехати ,я ж бачу ,що ти плакала ,всі очі он червоні .Мені ти можеш все розказати ти ж знаєш я могила .
—Ліза до мене почав Остапенко якогось фіга чіплятися .Я йому сказала ,щоб він відстав так до нього я бачу не дойшло . Сьогодні знову зіштовхнулась з ним в коридорі .Що він від мене хоче я взагалі не розумію .
І тут Лізу ніби громом вдарило .Усмішка на обличчі подруги відразу зникла .
—Бет це я у всьому винна ,що не попередила тебе .Я ж не думала ,що він всерйоз .
—Ти взагалі про що ?—і що все це означає .Про що Ліза говорить і за що вибачається ?
—В неділю на вечірці ну...Я навіть не знаю як сказати .Поки ви з Артемом танцювали половина нашого класу грала в бутилочку на бажання .І хлопці доречі цікавились хто та красива Пепелюшка .Я й ляпнула не подумавши .Сказала що це ти .Усі пацани були в шоці .А тут якраз була черга Смирнова загадувати бажання Остапенку і як ти думаєш що цей телепень загадав .Ясно що нічого розумного ...Він сказав ,що Остапенко має зробити так ,щоб ти в нього закохалась і кххх...ну ...
—Що ?Кажи вже ...
—Він мав перестати з тобою ,а на другий день ж кинути .Якщо  не виконає ,то має віддати свій байк Смирному .Бет я тебе прошу пробач ,що не сказала швидше я чесно думала що ці придурки вже давно про все забули .—я бачила жаль в її очах .
Виявляється мене хотіли просто напросто використати заради якогось спору . Наскільки ж вони всі підлі. Було гірко ,що мене вибрали жертвою цьому ненормальному .Але що вже поробиш .Доля не може залишити мене з ударів в спину ні на один день. Одна усмішка обходиться годинами сліз і страждань ...
Я вже й привикла до цього ,але тепер миритись не буду !Тепер я хоча б знаю правду і точно не попадусь на очі тому ненормальному .
—Ліз я не ображаюсь ,ти ж все ж таки сказала мені правду .Тепер я знаю хоча б що відбувається .
Я сіла на ліжко біля подруги і міцно її обняла .
—Ти все одно будь обережніша з Данею .Хто його знає ,що там в нього в голові .
—Ну думаю після того ляпаса він і на пушочний вистріл до мене не наблизиться .
Ми обоє розсміялись .
—Бет а як там твій Ромео ?—цікавість виблискувала в очах Лізи .
—Та все добре ,от сьогодні опівночі маємо зустрітись .Будемо картину на виставку малювати .
—Я за вас рада ,чесно і дуже щиро .
Я любила Лізу за її щирість і за те прямолінійність .Вона завжди казала правду в очі ,якою б вона не була .
—Ну все Бет думаю тобі вже пора ,а то вже й так 6 .Ще батько щось запідозрить .Дякую ,що провідала ,а то я б тут зі скуки напевно здоровий глузд втратила .
—Ну бувай .