17 глава

*Елізабет 
Я увійшла в середину і побачила перед собою нашого завуча Олену Степанівну ,яка щось розказувала однокласникам .Вона була дуже доброю і милосердною жінкою .Олена Степанівна ще по сумісництву учила нас історії .
—Ооо ,Елізабет а я якраз про тебе згадувала .Ну що ж прийдеться ще для тебе повторити .У нас в школі проходитиме виставка картин .Кращі з них поїдуть на обласну виставку .Ваш вчитель з мистецтва розказав про ваші успіхи і тому на 2 великій перерві я чекаю тебе ,Остапенка Данила і Вероніку Литвин в себе в кабінеті .Там я поясню вам все детальніше .
Я подумки зітхнула .Тільки й цього до повного щастя бракувало .Але на цю всю ситуацію можна подивитись і з іншого боку .Думаю Тьома не зможе мені відмовити і допоможе .Як я хочу зараз бути з ним ,а не сидіти на цій нудній фізиці .Завуч пішла і я швидко присіла на свою місце біля Лізи. І до класу відразу зайшов Борис Васильович.Ну добре ,що хоч не дізнається про моє запізнення і ще пів уроку не читатиме свої нотації ,про те ,що ми всі безвідповідальні і не виховані .Що думаємо про всякі дурнички ,а не про фізику .Що закінчимо школу і нам буде дуже тяжко ,бо ніхто вже не буде нам робити поблажки і завищувати оцінки .Половина нашого класу вже знала ті його нотації напам'ять і навіть часто кривлялась у відповідь .Скажу чесно це дуже весело .Я присіла на своє місце і Ліза показала мені на свій рюкзак з якого щось виблискувало .
—Чекатиму тебе біля сходів після уроку .—тихо прошепотіла вона мені на вухо.
І тоді ми поринули у світ знань ,де були тільки ми ,теплові двигуни ,закони Ома та Кулона і ще багато чого мені не зрозумілого .Ну ці 45 хвилин здавались цілою вічністю і дякую дзвонику ,який врятував нас від цієї каторги .Я взяла свій рюкзак на плече і швидко вибігла з класу .Ліза ще збирала свої підручники ,а я пішла на наше місце біля сходів .За хвилину і подруга приєдналася до мене .
—Привіт ,ти вчора так раптово зникла зі своїм Ромео ,що я аж переживати за вас почала .Щось трапилось ?
—Ми гуляли в парку і все було просто неймовірно ,але я повторила долю Попелюшки і була змушена повернутись додому до 12 .
—Що що ?—скоса глянула на мене подруга піднявши брову .
—До мене прийшла смс від батька ,що він вже в Україні і що за годину буде вдома от ми й втекли з вечірки .
—Він хіба не мав приїхати в п'ятницю ?
—Так ,мав ,але як бачиш плани в нього змінились .Добре ,що ми хоч встигли вчасно і він нічого не запідозрив ,а то я й боюсь собі уявити який скандал б був .—від цих думок навіть мурашки по шкірі пробігли .
—Ну ти ,Бет даєш .В тебе пригоди ,як в якомусь американському фільмі чи навіть крутіше .
Я лише іронічно усміхнулась їй у відповідь .
—Ой ,я й навіть забула ,що мала тобі дещо передати .—вона відкрила свій рюкзак і дістала звідти дві срібні корони .—вчора коли ви пішли оголосили короля і королеву вечора .Ви так круто танцювали ,що в усіх очі розбігались ,от ви й виграли .Я намагалась вас знайти ,але мої старання були марними ,тому діджей сказав передати вам ваші корони .
—Вау ,які ж вони гарні ,я обов'язково передам Тьомі його .
—Мені так сподобалось як ви танцювали ,ви так бомбезно  виглядаєте разом .А він такий нічогенький твій Ромео .Ще той красунчик .В нього часом немає такого ж красивого друга ?
Ми обоє розсміялись з слів Лізи .Вона невиправна .Їй тільки хлопці в голові .

На 2 великій перерві я ,Вероніка і Даня пішли в кабінет Олени Степанівни.
—Ну що ж дорогі мої .По словах вашого вчителя мистецтва ви найкращі творці в своєму класі ,тож саме вам доручено це завдання .Надіюсь ,що ви мене не підведете .Нагадую ,що найкращі роботи поїдуть на обласну виставку .Тема картини довільна .Обмеження є тільки в часі .Вам потрібно здати картини до кінця квітня ,тобто на роботу вам залишилось трохи менше двох тижнів .
Ми схвально кивнули на її слова і вийшли з кабінету .Думаю за цей час я ще встигну створити щось .Треба буде Тьомі обов'язково написати .
Я йшла по коридору і тут відчула на своєму плечі чиюсь холодну руку .Мурашки пробіглись по шкірі за ці долю секунди .Я обернулась і побачила перед собою Даню .
Кілька слів про цього юнака : його батько відомий на весь Київ 
банкір і Даня мав теж наслідувати батька і стати в майбутньому директором банку. Але це не дуже його цікавило .Він грав на гітарі і захоплювався малюванням .Досить самовпевнений і гордий мажор за яким бігали всі старшокласниці.Ми не спілкувались майже, та й що мені з цим зарозумілим обговорювати і що він зараз в мене хоче ?
—Бет в тебе вже є плани на вечір ?—від цього питання мене аж перекосило .Він що сьогодні головою вдарився ?Не знає що я не схожа на тих дівчат які будуть бігати за ним лиш би він звернув увагу ?А тут сама високість Даня звернув на мене увагу і чому б це ?
—Так є .—коротко і сухо відповіла я в надії ,що Даня відстане від мене і піде своєю дорогою .Але я помилялась .
Його рука обвила мою талію і притягнула до себе по ближче .Я відчула його подих біля свого вуха .Щось мені аж не по собі від цього стало .
—Бет ,ну чому ти тікаєш я ж не кусаюсь.—На лиці у нього з'явилась лукава посмішка .
—Чого тобі ?Вон за тобою ціле стадо цих намальованих барбі в коротких спідницях бігає іди до них .—він лише знову усміхнувся у відповідь.
А я вибравшись з його обіймів швидко чкурнула до класу .Можливо він на сонці перегрівся чи йому хтось м'ячем в голову зарядив ?Я швидко забігла до класу і присіла біля Лізи.
—Бет ти що крос бігла в тебе щоки просто палають .
Я доторкнулась до своєї щоки і відчула сильне тепло .А й справді горять .Але від чого саме не знаю .Чи то від сорому чи то від того що швидко бігла .Я випила трішки води і заспокоїлась .І тут до класу зайшов Даня .Він спокійно сів за свою парту так ніби нічого й не було і підмигнув мені.Що ж це з ним таке ?Можливо його інопланетяни вкрали і мозг промили?Ну надіюсь що це було вперше і востаннє .
Після уроків я вже й забула про всю цю ситуацію і вирішила написати записку Тьомі .Доречі ні номерами, ні сторінками в інсті ми не обмінялись .Ще й досі от так записками обмінюємось .В цьому є навіть щось особливе і романтичне .Тільки бракує поштового голуба ,який б приносив ці записки в себе в дзьобі .
Я взяла до рук ручку і написала :
"Мені знову потрібна допомога найкращого художника ,якого я тільки знаю .Але це лише привід ,щоб знову зустріти тебе .Я так скучила ❤️"
Я залишила записку і пішла робити уроки .Дивувало мене тільки те ,що я ще жодного разу не бачила як Артем приносив і забирав записки .В нього що є плащ невидимка чи що ?