15 глава

*Артем 
Я вирішив підняти настрій своїй незнайомці і надіслав їй такі кульки і ведмедика ,як на малюнку .Шкода ,що й сім'ю от так от в магазині знайти не можна .Але надіюсь ,що хоча б це підніме їй настрій .І от навіть відповідь від неї получив .Ну що ж костюмована вечірка ,так костюмована вечірка .Я згоден на все тільки б пошвидше побачити мою Елізабет .Принцом я вийшов досить сучасним ,тим паче я знав ,що Елізабет теж буде в досить сучасному наряді .Я одягнув чорну сорочку і штани в клітинку чорно білі ,а на лице чорну маску .Як думаєте по чому має впізнати мене моя Попелюшка ?Червона троянда як завжди зі мною ,це й відрізняло мене з поміж всіх інших .Я вже був на місці і тут побачив ,як моя принцеса ввійшла .Я не міг відвести від неї погляду ,настільки вона була красива .І не один я звернув на неї увагу .Музика в залі зупинилась ,а всі погляди були прикуті до моєї Елізабет .Вона приголомшливо виглядала ,я й погляду не міг відвести .В цьому платті вона була схожа на якусь наречену ,яка втекла з власного весілля .Вона повільними кроками наближалась до мене все ближче й ближче.А я стояв немов вкопаний .Невже я й справді закохався ?Невже кохання взагалі існує і я ось так просто піддався йому ?Кохати —це скучати за кожним її поглядом ,усмішкою ,поцілунком .Це коли ти днями думаєш про неї і засинаєш з її іменем на вустах .Любити це зважуватись на дивні і божевільні вчинки заради коханої лиш би бути разом ?Елізабет ти звела мене з розуму і вкрала моє серце ... 
Вона вже стояла так близько біля мене і дивилась прямо в очі ...
—Попелюшко ...тобто Елізабет ти... ти приголомшливо виглядаєш .
—Дякую .—на її лиці появився рум'янець ,вона засоромилась від цього компліменту ?Але все ,що я казав було чистішою правдою .Її красу не можна було описати жодними словами .Вона була красивіша за всі зірки на небі ,за всі троянди на цій планеті ,за всіх кого я взагалі знав .Я вручив їй троянду і запросив на повільний танець .Її руку обвили мою шию і вона головою притулилась до мого плеча ,а я обняв її за талію .Вона й танцювала безподобно .Плавні рухи в такт і всі погляди прикуті тільки до нас .Поки ми кружляли за спинами я лише чув :"Хто вони такі ?","Вони приголомшливі ,хтось знає цю парочку ?,"Я вперше їх бачу ,хто ж це ?".
Я ж був зосереджений лише на цьому моменті .Зараз Елізабет в моїх обіймах і я безмежно щасливий .Її аромат піонів ,сакури і давали просто присипляв мене .Мені здавалось ,що навколо більше нікого лиш я і моя чарівна незнайомка і найбільше за все я не хотів з нею розлучатись. Думка про те ,що ще трошки і вона знову піде роздирала душу .Чому ми не можемо зустрічатись і бачитись як всі нормальні люди ?Невже її батько настільки безжальна людина ,що не розуміє ,що кохання сильніше за все ?Щоб там не було я ніколи не залишу Елізабет ,хай би які труднощі чекали на нас .Ми протанцювали десь 3 танці .Кожен з них був для мене таким особливим і теплим .Елізабет зазирала в мої очі і так щиро усміхалась .Я поцілував її в щоку і руками огорнув милі щоки .Я прошептав їй на вухо :
—Кожна твоя усмішка для мене ,як новий ковток повітря .Елізабет своїм поглядом ти гадаєш моєму життю сенс .Я готовий пройти найважчі випробування ,які тільки є в цьому світі,лиш би ти так дивилась на мене .Я взяв її за руку і ми вийшли з цього сумного місця .Біля клубу відразу був красивий парк і в ньому було так зване місце для закоханих .Там була красива кована біла арка ,на якій завжди були троянди і збоку була лавочка .Ми присіли на неї .
—Артем а розкажи мені ще якусь цікаву історію про червоні троянди будь ласка .Мені так сподобалась ця історія .
Я сів до неї ближче і обняв за спину .
—Гаразд ,слухай .Мені мама розказувала в дитинстві цю персидську легенду про соловейка і троянду .Одного разу соловейко співав собі на гілці і тут побачив в суді красиву квітку .Це була вишукана і прекрасна біла троянда .Соловейко з першого погляду закохався в цю королеву квітів і він підлетів до неї і вирішив обняти і притулив до своїх грудей .Гострі мов леза шипи проткнули маленьке сердечко соловейка і він помер ,а білі пелюстки квітки відібрали в себе його кров і стали червоними... Тоді коли мама розказувала мені цю історію я весь час плакав і мені було шкода соловейка ,бо я не розумів чому він наразив себе на небезпеку заради простої квітки .Але минули роки і я тепер розумію його .Він знав ,що на нього чекатиме смерть ,але любов сильніше за будь що і за смерть в тому числі .Він покохав і хоча б на хвилину насолодився ароматом і обіймами коханої і для нього цього було достатньо для щастя .Заради кохання він зважився на безумний вчинок і тепер і я його зрозумів,бо сам схожий на того соловейка .Елізабет я теж дуже тебе полюбив і я здатен на будь-які божевільні вчинки лиш би ти була поруч ,лиш би ти була в моїх обіймах і я міг дивитись в твої красиві небесні оченята ,які зводять мене з розуму .Я вдячний долі ,яка звела нас тоді в парку . Дякую ,що ти з'явилась у моєму житті Елізабет ,дякую ,що ти поруч .Я поставив свою руку зверху на її і міцно обняв.Елізабет нахилилась до мене ,а я до неї .І ось такий омріяний поцілунок .Її теплі вуста зводили мене з розуму .Вона обвила мою шию своїми ніжними руками ,а моя долоня опинилась на її щоці .Ми були так близько ,що я відчув як сильно калатало серце Елізабет ,та й моє теж ніби вилітало з орбіти .По тілі пройшлись мурашки ,а в животі ніби був цілий рій метеликів і ти найщасливіша людина на цій планеті ,бо поруч з тобою твоя синьоока незнайомка ,яка за декілька днів стала для тебе такою дорогою людиною .Я поправив її волосся ,яке впало їй на лице і трошки відсторонився ,бо нам обом забракло повітря .І тоді я ще міцніше прижав її до себе .У моєї принцеси вже були холоднувато руки і я накинув на неї свій піджак .Елізабет прижала свої ноги до лиця а я міцно обняв її і ми двоє дивились на синє небо на якому так гарно виблискували зірки .І тут Елізабет прийшло смс на телеграм .11:02хто може так пізно писати ?
—Ну що там ?—стурбовано запитав я .
Елізабет явно панікувала ,бо її очі просто бігали по всіх кутках не находячи собі місця .
—Це від батька ,він написав ,що вже в Києві і за годину буде .
—Хіба його не мало бути тиждень ?
—Так ,але в нього відбулась лише одна зустріч вчора ,а решта відмінили і він вирішив повернутись .Що ж тепер робити ?
—Не переживай ,ти встигнеш .
Я скоро взяв її за руку і ми чимдуш побігли .Надіюсь ми встигнемо .Ми скоро добігли до клубу ,де був припаркований самій байк .Я дав Елізабет шолом і ми вже швидко вчали по трасі .Добре ,що була вже пізня година і машин майже не було ,тому ми могли їхати на повній швидкості .Агата міцно прижалась до моїх плечей .Її плаття розвивалось від вітру на такій шаленій швидкості .Я ще ніколи так швидко не їхав .Але заради неї я був готовий навіть перевищувати швидкість .Ми добрались до її будинку десь за хвилин 40 .Це все нагадало мені історію про Попелюшку ,роль якої і сьогодні грала Елізабет ,але від цієї принцеси в неї було не лише вбрання .Їй теж треба було повернутись до опівночі ...Це все було трохи іронічно ,але реальність вона така .Поки охорона не бачила я допоміг їй перелізти через паркан і вона швидко побігла .Я простежив ,щоб вона зайшла на балкон і вже тоді поїхав ,її батька ще не було .