12 глава

*Артем
На годиннику вже 17:58 .Я стояв у парку з букетом червоних троянд очікуючи на мою незнайомку .Як я знову хотів заглянути в її небесно сині очі і міцно притулити до себе .І тут я побачив її на вході до парку .Її кроки перетворились в біг ,я теж пришвидшився .І от ми вже двоє бігли на зустріч один одному .Ми були схожі на добрих друзів ,які не бачили один одного 100 років і нарешті зустрілись .Я й сам не замітив ,як Елізабет опинилась в моїх обіймах .Як же я скучив за нею ,скучив за її чудовим ароматом і золотавим пшеничним волоссям .Я взяв її за руку і знову повів за собою .Слова тут були зайві ,ми навіть не привітались,я лише вручив їй букет .Нам не потрібно було говорити якихось слів ,щоб зрозуміти один одного .Мені достатньо було лише глянути на неї і зрозуміти чого вона хоче .Студія знаходилась не далеко від парку ,тому за 12 хвилин я вже відкривав замок вхідних дверей .Студія знаходилась в центрі міста ,на 2 поверсі ,а на першому було якесь невеличке кафе .З сусідами досить повезло ,принаймі тихо і я міг зосередитись на своїй роботі .Ми разом зайшли в середину .Все ,що було тут було частинкою мене .Я сам створив дизайн кожного сантиметра в цій будівлі ,сам розробляв плани ,домовлявся з майстрами .Стіни я навіть сам розмальовував .Це місце було моєю душею ,яка належала тільки мені ,але тепер я ще впустив сюди Елізабет .Вона захоплено розглядала все навколо .
—Тут так красиво .
—Дякую ,це особливе для мене місце .Тут майже нікого не буває звісно крім мене ,більшість часу я проводжу тут .Ти можеш приходити сюди теж коли забажаєш .Тобі тут подобається ?
—Так ,я ніколи раніше не була в такому цікавому місці .Тут знаєш ніби кожна деталь і річ має свою історію ,все таке цікаве і особливе .Я звісно була на студіях ,але ця й справді особлива ,не схожа на ті сірі й такі повсякденні .Відразу видно ,що ти художник .
—Приємно чути від тебе ці слова .Ну що ж не забуваємо ,що зараз і тобі принаймі на годинку прийдеться стати художником .
На наших обличчях з'явились маленькі усмішки .Ми підійшли до столу ,де лежало безліч тюбиків з фарбами ,пензлі і звісно палітри .На мольберті було ще біле полотно ,на якому скоро мало з'явитись "Щастя ".
Але перш ніж почати малювати ,потрібно зрозуміти ,що саме ми намалюємо.
—Елізабет ,а що для тебе щастя ?
Дівчина обернулась до мене з задумливим виразом обличчя .Невиличка пауза і коротка відповідь :
—Якби ж я знала відповідь на це запитання .Я чесно не знаю .
Ну що ж ...Я підійшов до Елізабет ззаду і закрив її очі своєю долонею .
—Артем що ти робиш ?
—Як що ?Допомагаю тобі .Просто довірся .Уяви собі ,що ти зараз найщасливіша дівчина на цій планеті .Уяви ,як тобі добре в той момент ,що всі твої мрії здійснилися і поруч з тобою найрідніші тобі люди .Що перше прийшло тобі в голову коли я сказав ці слова ?Це і є для тебе щастям Елізабет .
Я відкрив її очі і обернув її лицем до себе .Я взяв її руки в свої і дивився прямо в її бездонні очі .
—Я побачила жовті кульки і маленького плюшевого ведмедика .
Елізабет була щасливою в дитинстві .
—Гаразд ,тоді пішли створювати твоє щастя Елізабет .Вже за годину перед нами була дуже мила і життєрадісна картина .На полотні була маленька дівчина в руках якої було багато жовтих кульок і плюшевий ведмедик а ще біля неї було 3 постаті .Це була їх сім'я.Як ж гарно вийшло .Ми з Елізабет присіли на диван і я заварив нам чаю .
—Дякую тобі за все ,з твоєю появою моє життя перевернулось догори дригом ,але тільки в кращу сторону .—на її обличчі появилась усмішка .
—Я просто поруч з тобою і все .Тут немає за що дякувати .Я теж безмежно радий ,що побачив тебе тоді в парку.
—Артем в мене є одне питання ?Я просто не можу зрозуміти чому саме червоні троянди .Я їх дуже люблю ,але чому саме ця квітка ?
Я підкотив рукав своєї чорної сорочки і показав Елізабет тату в формі червоної троянди .
—Ця квітка багато що для мене означає .Моя мама була флористом і троянди були її улюблені квіти .Вона з таким захопленням розказувала про цю красиву квітку різні легенди і історії ,що я сам не зрозумів ,як сильно полюбив троянди . Після смерті матері навіть тату набив в формі троянди .Ця квітка ніби зачаровує своєю красою і зводить з розуму блаженним запахом і ти понад усе хочеш її собі незважаючи на її шипи і на те ,що від неї тобі буде боляче .
—Тьома а розкажи мені щось цікаве про троянди .Якусь цікаву легенду чи історію .
—Залюбки .Мені мама розказувала одну цікаву ,я її найбільше любив слухати .Одного разу під вечір в одному палацовому парку гуляв принц. Він несподівано зустрів дуже красиву незнайомку. Вони гуляли по парку всю ніч, але на світанку вона сказала йому, що їй потрібно йти, тому що вона принцеса, яку злий чаклун перетворив на троянду. Тільки на одну літню ніч вона знову стає дівчиною. Зняти закляття можна тільки одним чином - з першої спроби впізнати її серед тисяч інших троянд. У разі помилкового вибору дівчина загине. Принцеса зникла, а принц з першими променями сонця пішов в ту частину парку, де росли сотні троянд. Він відразу ж знайшов її. Питання - як він її впізнав? Відповідь: на ній не було роси ... вона всю ніч гуляла с принцом і не була трояндою.Ось така от історія .
—Мені так було цікаво тебе слухати .Ця історія мені дещо нагадала ,точніше нас обох.
—Елізабет я зовсім не принц ,але я точно не відпущу тебе .Не віддам злому чаклуну ,навіть якщо це коштуватиме мені життя .
Елізабет підійшла до панорамного вікна і дивилась далеко в небо .Такий гарний захід сонця .Сонечко виблискувало останніми теплими промінчиками ,а небо було схоже на кольорові рожеві зефірки .Я підійшов до Елізабет поблище і обняв її ззаду за талію .Її рука опинилась на моєму плечі  і вона поцілувала мене в щоку .Це було так мило .
—Не відпускай мене ніколи Тьома .—тихо сказала Елізабет наблизившись до мого вуха .
—Я ніколи тебе не відпущу .—відповів я .
Я поцілував її в лоб і міцно пригорнув до себе .Але на годиннику вже була 20:40 і Елізабет була змушена піти .Як важко з нею прощатись ,але ми ще не раз зустрінемось .Я нікому її не віддам .