11 глава

*Артем
Наступного дня я вирішив знову прогулятись в парку .Цього разу вже Марка з собою не кликав .Пробіжка допомагала мені трохи зібратись і вгамувати емоції .Я трохи стомився і присів на лавочку ,щоб попити води і перевести дух .Біля мене проходила молода дівчина в старовинному вбранні .Вона ніби з 15 століття прямо в наше 21 так і перейшла .В руках у неї був невеликий кошик повністю заповнений червоними трояндами .І тут в мене з'явилась одна ідея .Я підійшов до цієї юної леді і купив декілька троянд .Вже вдома я почав втілювати свій план .Знайшов такий папір молочного відтінку ,ніби він трохи пошарпаний і старий і написав на ньому дещо .Перед пробіжкою я вирішив все ж таки глянути на незнайомку і прийшов до неї до школи .Звісно Елізабет мене не бачила ,я стояв дуже далеко від неї і намагався близько не підходити .Її врода зачаровувала і манила до себе водночас .Хотілось підійти до неї міцно обняти і поцілувати в щоку ,але ж це було не можливо ,тому я вгамував свої фантазії і пішов в парк ,а тепер я ще й стану інкогніто ,який надсилає дівчині ,яку вперше побачив записки .Моя спонтанність і дивакуватість мене самого вражала .Я й сам не зрозумів ,як додумався до цієї божевільної ідеї .І вже під вечір я стояв біля дому цієї незнайомки .Навколо було багато охорони ,але я зрозумів ,що вони обходять будинок з певною швидкістю і в певний час ,тому вичекавши правильного моменту я швидко перестрибнув через паркан і опинився в їхньому саду .Навколо було багато дерев і кущів ,за одним з них я і сховався .Тоді непомітно для всіх я помаленьку бігав від одного куща до іншого і так опинився вже біля їхньої тераси .Тоді швидко вистрибнув зверху на дах ,відстань була не дуже великою ,тому я зробив це з легкістю і вже з неї виліз на балкон Елізабет .Як я взнав ,що вона живе саме в цій кімнаті ?В ній горіло світло ,а також на балконі був її рюкзак .Я залишив лист і троянду на невеличкому білому столику і вже хотів іти ,але двері в кімнату Елізабет були відчинені і я ризикнув і зайшов .Як мило вона в формі калачика звернулась на ліжку .Така красива .Я підійшов ближче і присів біля неї .Її красиве русяве волосся так гарно спадало їй на плечі .Я не втримався і поцілував її в щоку .Від цього на обличчі Елізабет появилась маленька і ледь помітна усмішка .Вона почала трошки рухатись і я вирішив більше не чіпати її ,тому швидко вийшов з кімнати .Надіюсь я її не розбудив .З дому я вибрався швидко і непомітно .Повний місяць і небо вкрите дрібненькими зірочками освічували шлях додому .Після того як побачив Елізабет мій настрій піднявся .Так і появилась ця ідея з записками і трояндами .Цікаво чи прийде ж вона на зустріч чи можливо побоїться незнайомого їй хлопця або не зможе прийти .І от північ .Я спокійно крокував по темному парку .Навколо нічого і нікого лиш чутно мої кроки .І тут я попереду побачив дівчину ,це була Елізабет .Вона щось переглядала в телефоні і я вирішив цим скористатись ,тому тихенько на носочках ,як той кіт підкрався до неї ззаду і закрив очі долонею ,в другій руці я тримав букет троянд. Ми стояли так близько один до одного ,я навіть чув її серцебиття .Її колінки трошки дрижали і тут хвилина очікування і Елізабет накрила мою руку своєю .Які ж теплі і ніжні у неї руки .Хотілось спіймати її і ніколи не відпускати .Ще одна мить і я побачив перед собою її красиве обличчя .Такі правильні риси обличчя і легкий макіяж ,який вдало все підкреслював .Вона ніби лялька барбі ,якою я не міг намилуватись .Я підготував для неї сюрприз .Мене й справді просили розмалювати ту стіну і вже давно ,але я чомусь весь час відкладав .Просто не знав ,що там намалювати ,а тут в моєму житті появилась Елізабет .Я зрозумів ,що саме її портрет має бути на цій стіні .Тепер кожен перехожий зможе милуватись її красою .Коли я брав балончик до рук ,то мене вже було не зупинити .Я ніби погружався в свій окремий світ ,де були тільки я ,фарби ,пензлі і місце ,де я міг творити .Елізабет з цікавістю спостерігала за кожним моїм рухом .В її очах я теж побачив вогник і вирішив запропонувати помалювати трохи разом .Я не дуже був щедрий на компліменти ,але цього разу я вирішив похвалити цю дівчину .В неї і справді був талант ,вона досить непогано малює ,якби ще вчилась хоть трохи новим технікам і практикувалась ,то б з неї вийшов першокласний художник .І тут вона попросила допомоги з картиною на якій потрібно було намалювати щастя .Для мене найважче було передавати емоції на полотні ,але я старався .В той момент я задумався ,а що для мене щастя ?Відповіді на це питання в мене поки не було .Просто спливали в голові декілька спогадів з дитинства ,а от якийсь чіткий момент я назвати не міг .Як швидко тікає час поруч з Елізабет .Здавалось ,що тільки от я зіштовхнувся з нею в парку ,ніби це було 5 хвилин назад ,а вже зараз мені прийдеться з нею прощатись .Чому час так швидко летить ?Жаль ,що немає кнопки "стоп " на яку ми б могли нажати в любий момент і зупинити цей час .Хотілось вз'яти Елізабет за руку і ніколи не відпускати ,шкода ,що зараз вона зникне в цьому чорному парку .Я вже хотів обернутись і піти ,але Елізабет підбігла до мене і обняла .Я міцно прижав її до себе .Я відчув її приємний аромат .Це були парфуми з лаванди ,жасмину ,цитрусових і ще різних приємних на запах компонентів. Її м'яке золотисте волосся обпуталось в моїх руках .Це були найтепліші і найприємніші обійми в моєму житті .Я дивився в небесні очі Елізабет і бачив там "прощавай" .Як ця дівчина змогла заворожити мене за такий маленький проміжок часу ?Хіба це взагалі можливо ?Невже я закохався в цю дівчину ?До цього в мене була лише одна дівчина ,в нас була взаємна симпатія ,але нічого більшого ,ми розстались ,бо зрозуміли ,що можемо бути разом лише як друзі .Але Елізабет була зовсім іншою .Мене тягнуло до неї як магнітом і я нічого не міг з собою зробити ,не міг суперечити своїм почуттям ,ноги ніби самі вели до неї ,а як тільки закривав очі то бачив її .Це і є справжнє кохання ?Коли людина полонить твоє серце і розум і ти піддаєшся почуттям .Одне я знав точно ,я чекатиму нашої нової зустрічі більше ніж будь чого ,бо незважаючи на те ,що я бачив її хвилину тому я вже встиг скучити за нею .І як це все пояснити ?