9 глава

*Елізабет
Думаючи про нього мій мозок ніби починав плавитися ,очі блистіли ,а серце стукало частіше .Раніше такого зі мною не було .Жоден хлопець не міг розворушити в мені таких емоцій ,але Тьома був не звичайним і мабуть це заворожувало і тягнуло до нього мене найбільше .З ним я почувала себе з безпеці і навіть раділа по-справжньому.Перед ним я була самою собою ,а не тою ,котру мене хотів бачити батько чи хтось інший .В той момент на моєму обличчі з'явилась маленька усмішка від цих думок .
Хвилина мовчання і Ліза таки не витерпіла мовчанки:
—Коли наступне побачення ?—з насмішкою мовила вона 
—Не знаю ,я попросила ,щоб він допоміг мені з завданням з мистецтва ,сказав ,що допоможе ,а на коли ми не домовлялись .
—Хмм.Ну думаю твій Монтеккі тебе сам знайде він ж в нас звик по балконами лазити .
Дивись вона далі намагається мене підколоти .Все зі своїм Ромео .Сказала їй це ім'я не вимовляти, так вона на прізвище перейшла ,от дає .Але я не стала відповідати ,краще помучу її своїм мовчанням .Та й її слова трошки мене розсмішили .Тьома справді як той Ромео .Цікаво я йому теж подобаюсь ?
Ми все ж таки вирішили не гаяти більше часу на сніданок і пройшлись по торговому центру .Я була затятим шопоголіком .Так хотілось купити все й одразу ,незнаю звідки в мене це ?Ліза теж в цьому плані була схожою на мене .І от дві години пройшли не марно .Ми стояли біля виходу з торгового центру кожна тримаючи в руці по три великі пакети ,в очікуванні водія .Я купила собі ніжно-голубе плаття середньої довжини ,яке зав'язувалось на бантик ,2 пари джинсів ,кеди і дещо з косметики .Ліза вибрала собі жовте худі ,чорні лакові туфлі і блузу в клітинку .За хвилину нам вже відкривав двері автівки ,як завжди в хорошому настрої Семен Петрович .З хорошим настроєм вже за годину я стояла на порозі своєї кімнати .Я положила пакети і вирішила заглянути на балкон .Цікаво ж чи чекатиме мене так сюрприз .Інтуїція мене не підвела ,там знову була троянда і записка .Цього разу в мені вже не був присутній страх чи занепокоєння ,коли я відкривала її ,скоріше цікавість і радість .
"Я скучив за твоєю милою усмішкою ,Елізабет ...Я не забув про твоє прохання ,чекаю тебе завтра о 18:00 на нашому місці ."
Коли я прочитала зі слова ,то сама усміхнулась ,на душі стало якось так тепло .Я теж скучила за ним ,незважаючи на те ,що ми тільки вчора бачились . Я обов'язково прийду ,але як ж мені вийти в такій годині з дому .Батько на вихідних вдома і мою відсутність точно замітить .Потрібно щось придумати і то пошвидше .Я вирішила подзвонити до Лізи ,вона єдина хто міг мені допомогти .
—Привіт ,Ліз .
—Ну хай ,що вже за годину встигла за мною скучити ?—жартівливо промовила подруга .
—Звісно ,як ж я без тебе .В мене тут одна просто проблемка ,може ти допоможеш ?
—Уважно слухаю ,що там в тебе знову сталось .
—Мені знову прийшла записка від Тьоми .Він запропонував зустрітись в 18:00А я тепер незнаю як мені з дому вийти ,батько ж мене нізащо не відпустить .
—Хм...Ну це й справді проблемка .Ну нічого ,я організую вашу зустріч з Ромео ,почекай трошки .—і вона кинула трубку .
Що вона там придумала ?Ось так от кинула трубку і знай, що в неї на умі. 
Вона завжди дивувала мене своєю непередбачуваністю.Я просто сіла на ліжко і ще раз перечитувала записку і згадувала вчорашній день .І тут не минуло й 5 хвилин ,як мій телефон почав вірувати .Хто ж там дзвонить ?Це була Ліза і я підняла трубку .
—Танцюй від радості ,побаченню з Ромео бути ,я все вирішила.—з гордістю і в той момент ж зі сміхом промовляла Ліза.
І як вона вже все вирішила ?
—Що ?Як ?
—Кароче ,я щойно подзвонила до твого батька і сказала ,що мені ну дуже потрібна твоя допомога з математикою і фізикою .І запросила тебе завтра до себе ,щоб ти трохи зі мною позаймалась .
—І що він погодився ?
—Спочатку не хотів ,казав що ми тільки бачились ,чому не допомагала тобі коли я в тебе була .Я сказала ,що вчора ми до вечора робили проект з хімії і тому не мали часу і я ще трохи його попросила ,сказала ,що ти вже в 9 вечора будеш вдома і він погодився .
—Лізка ,дякую ,тобі ,що б я без тебе робила .Проси в мене все ,що захочеш .
—Такс я тобі допомогла ,тому прошу в тебе одного —я буду називати його Ромео і ти допоможеш мені з рефератом з біології .А більше мені й нічого не треба .
—Добре ,я згодна .Дякую тобі .
—Такщо чекаю тебе в 16:00 завтра в себе .Ще встигнемо тобі мейк зробити .Для показу захопи з собою пару книжок.Ладно чао ,бо в мене мало часу ,мене чекає Макс .
—Па .
Я була щиро вдячна Лізі ,вона мене й справді виручила .Тепер я вже була спокійна .
Сьогодні я вирішила зробити ще уроки ,щоб вже завтра не паритись з ними іще сходила на репетиторство. 
Потім навіть не повечерявши заснула .
Прокинулась я від стуку в двері .Це була Олена Миколаївна .Вона покликала мене на сніданок .
Я умилась ,одягнулась і пішла в кухню .Там вже чекав на мене батько .Він як завжди снідав жареною яєшнею і попивав чорну міцну каву .Я сьогодні снідала йогуртом з полуницею .Батько як завжди читав газету,зазвичай ми снідали мовчки ,але цього разу батько обірвав тишу .
—Бет ,що з тобою останнім часом таке ?Твоє лице ніби світиться від щастя ?
Невже все так помітно .А й справді з появою Артема в моєму житті я почала частіше усміхатись .Я хотіла розказати все татові ,але знала ,які б була наслідки .Після цього я б більше ніколи не побачила Тьому ,а я цього не хотіла .
—Та ні ,все як завжди .Просто в п'ятницю отримала хороші оцінки ,та й погода сьогодні хороша то й чому не радіти.—викрутилась я.
Батько лише трошки косо на мене глянув і додав :
—Хм...ну добре .Мені твоя подруга дзвонила ,казала ,що їй потрібна допомога з навчанням .
—Так ,так вона дуже просила .
—Я зараз їду ще по справах ,вийшла одна незапланована зустріч ,а в 9 я тебе вже від Лізи заберу .
—Гаразд .
Ми поснідали і я знову повернулась до своєї кімнати .Вирішила трошки почитати ,але це" трошки" розтягнулось в 3 години .І от вже 14:36 .Я пішла одягатись.Сама й не знаю ,що мені одягнути .Вроді до подруги збираюсь і одночасно на побачення і ще малювати буду .Ну вибір складний .Поперекидавши весь
свій одяг я все ж таки обрала білу блузу в чорну клітинку і чорні шкіряні штани .Також зверху візьму чорну косуху і взую білі кеди .Я зібралась і Семен Петрович відвіз мене до Лізи .
—Ну привіт .Ну що ти готова знову ставати з Попелюшки принцесою ?
—Так ,сер .
І ми обоє залились сміхом .
Десь годинку ми  працювали над Лізиним проектом з біології ,а потім вона вже робила мені макіяж і зачіску .Думаю в майбутньому з неї вийшов б крутий візажист .За годину перед дзеркалом вже стояла зовсім інша я .Цього разу макіяж вже був трошки скромніший .Намалювали лише брови ,вії і губи нюдовою помадою .Також Ліза заплела мені 2 колоски. Вдома в подруги нікого не було крім її старшого на рік брата —Дена ,тому я спокійно вийшла .Парк був недалеко від дому Лізи ,тому я пройшлась пішки і вже за 10 хвилин була на місці .