6 глава

*Елізабет 
За 1,5 години в дзеркалі я вже побачила зовсім іншу людину .Макіяж мені навіть сподобався .Він був досить стриманим і ніжним .Ліза вирівняла тон BB кремом ,трішки рум'ян і хайлайтеру нанесла на скули ,також намалювала брови і повіки ніжно рожевим матовим і вже по кутах трошки рожево -золотистого хайлайтеру .Ще підвела вії тушшю ,а губи намалювала рожевим блиском .Макіяж був легким і ніжним .Він скривав недоліки ,але не робив старшою на 20 років чи не був якимось вульгарним .Також подруга накрутила мені волосся в легкі локони і зібрала в високий хвіст ,деякі накручені прядки вона дістала з хвостика ,які були спереду .Мені дуже сподобалось .
—Дякую тобі ,Лізо ,ти просто чудо .—зохоплено говорила я милуючись собою в дзеркалі і одночасно з тим обнімаючи подругу .
—Бачиш ,а ти спочатку опиралась .Не збиралась я тебе якось відверто намалювати ,знаю ,що тобі це не личить ,тому зробила тобі такий ж ніжний і милий макіяж ,як і ти сама .Надіюсь твоєму бойфренду сподобається.Вона почала лукаво усміхатись .
—Який ще бойфренд ,не дурій .—Я знову кинула в неї подушку і ми обоє почали сміятись .
—Так ,все вже годі .Пора тебе вже перодягнути ,до цей спортивний костюм доводить мої очі до божевілля .Де ти його відкопала ?Якщо твій Ромео тебе в цьому побачить ,то зомліє ще й втече .
— Я тобі зараз покажу Ромео .
Я почала лоскотати подругу .
—Все ,все ,Бет я більше не буду .Перестань ,ти ж знаєш ,як я боюсь лоскотів .—промовляла подруга захлинаючись від сміху .
—Добре ,перестану ,але більше ніколи не називай його Ромео .
Я відійшла від подруги і ми обоє присіли на ліжко .Посидівши трошки і посміявшись Ліза встала і підійшла до моєї шафи ,вона відкрила її і почала розглядати одяг .
—Що ти там шукаєш ?
—Як що ,щось приголомшливе і красиве .
—Яке ще приголомшливе ,я тебе мало полостала ?
—Та спокійно ти .Я ж хочу тобі допомогти чи ти все ж вирішила йти в спортивному костюмі йти ?
—А може й в ньому піду ,яка ж різниця. 
—Ти точно крейзі .Моя божевільна подруга втратила останню клепку .
Ми обоє знову розсміялись .
—Все не спор більше зі мною ,зараз ми щось знайдемо .
Вона почала переглядати весь одяг і діставати його з шафи .
За годину перглядань всього мого гардеробу ми все ж таки обрали в чому я піду .Я одягнула бежеві штани і білу  атласну блузу ,яка чимось нагадувала мені верх піжами на таких тоненьких шлейках .Але подруга дуже наполягала одягнути саме її ,тому я піддалась її вмовлянням. Також я одягнула чорні лакові туфлі на невеличкому каблуці ,а зверху чорне  кашемірове пальто і такий ж капелюшок .Також я одягнула свої улюблені окуляри з прозорою оправою .На годиннику вже 11:00 .Я красувалась перед дзеркалом .Мені дуже подобався мій образ .Для мене це було дуже незвичайно ,але водночас я була приємно вражена .Я підійшла до Лізи і обняла її .
—Дякую ,тобі за все .
—Ти заслужила на це ,моя Бетті .Ти тільки до 6 повернись ,а то я не знаю ,як буду викручуватися ,а то снідати з плюшевим ведмедем доведеться .Боюсь ,що твій батько зрозуміє ,що це не ти .
Ми почали сміятись .Ліза не могла без своїх жартів ,але я її за це й любила .Вона була дуже емоційною ,веселою і доброю .Не схожою на пихатих мажорів .Вона тусувалась з ними часто і міняла хлопців чуть не кожного місяця ,але була доброю подругою і я вдячна їй за те ,що зі мною .Ну от я вже перелажу через перелила .Надіюсь я не заб'юсь .А то потім як пояснити чому в мене нога зломана .Нанизу мене вже чекав Вова .Він спіймав мене коли я злазила .Добре ,що хоть не забилась .
—Дякую ,що допоміг .
—Та нічого ,для мене не важко .Доречі ,приголомшливо виглядаєш сьогодні .
—Дякую .—я рідко чула від хлопців компліменти .Для мене такі слова були дивинкою .В школі мене хлопці частіше ігнорували ,вважали сірою мишкою .Зазвичай я без макіяжу ,та й одягнута в якесь закрите худі ,або светр .На якість круті вечірки я теж не ходила тому й навіщо їм звертати на мене увагу .
А мене все більше цікавило хто той незнайомець ...Всю дорогу думала про нашу зустріч .Парк був досить далеко .Хвилин 30 треба було їхати .Ваня висадив мене і поїхав ,коли повертатимусь ,то маю подзвонити йому і він мене забере .Я стояла в парку .До зустрічі залишалось ще хвилин 20 .Я як завжди з своєю пунктуальністю .Вічно приходжу зашвидко ,хіба що до школи могла прийти з дзвінком .Я поправила капелюшок і присіла на лавочку .Чомусь все це мені нагадало зустріч Попелюшки з принцом .Але це принц не знав хто вона ,а в нас все наоборот .Та й з мене Ліза зробила справжню принцесу ,не схожу на мене в повсякденному житті .Це було схоже на якусь казку .Не віриться ,що я таємно зустрічаюсь з якимось незнайомцем опівночі в парку .Якби мені хтось сказав тиждень ,що зі мною таке станеться ,то я з розсміялась і покрутила пальцем біля вісків .А зараз ось така от реальність .Яке ж непередбачуване наше життя .Я сиділа і вдихала аромат цвітіння дерев .Легені наповнювались свіжим повітрям ,і так приємно на душі .Дивне відчуття ,яке не можна було передати словами .Мабуть так виглядає свобода .Коли ти робиш те ,що ти хочеш і не залежить від чиєїсь думки .І байдуже ,які будуть наслідки ,головне ,що ти вирішив сам .Мені дуже подобалось це відчуття,от би частіше я могла так просто втекти на зустріч чомусь невідомому .Я подивилась на телефон .Вже була 11:54.Ну і де ж цей інкогніто ?Можливо забув чи вирішив пожартувати ?Ну нічого я себе накручую ,поки чекала вирішила погортати стрічку і Instagram .Цікаво як там поживають мої однокласники .Ну от як я і думала .Одні селфі з гулянок і вечірок зі своїми пасіями. Переглядаючи стрічку новин і лайкаючи пости я й не замітила як хтось тихенько підійшов до мене і закрив мої очі своїми теплими руками .Я чула його дихання ,моє серцебиття ставало все частішим.Ніколи раніше такого не відчувала .Адреналін і хвилювання наповнили мене .Ця мить здавалась для мене якоюсь вічністю ,де були лише ми і більше нікого .Мені було так цікаво і страшно водночас ,але втікати я не збиралась ,швидше скоріше дізнатись чиї це руки тримають мене в таємничості .І тут я відчула такий знайомий мені запах троянд .Це точно був мій незнайомець .Серцебиття ще більше пришвидшилось ,по тілу пробіглись мурашки ,а біля серця відчула якесь тепло .Хвилина очікування в повній темряві і невідомості ...Я не витримала і накрила його руки своїми ,щоб опустити ...