4 глава

*Елізабет 
Наступного ранку я встала вже пошвидше .Швидко поснідавши і зробивши всі водні процедури я пішла одягатись .Сьогодні було трохи прохолодно ,тому я одягнула довге жовте худі оверсайз і сині джинси .Також одягнула окуляри прозорі ,такі круглі .Волосся сьогодні зібрала у високий хвостик .Настрій у мене був хороший .Я навіть макіяж зробила .Нанесла тон ,намалювала вії ,брови і навіть стрілки .Вони як на диво вийшли досить рівними .Також на губи нанесла бальзам і поїхала до школи .Лізи сьогодні не було .Її дуже боліла голова ,тому вона залишилась вдома . Сьогодні доведеться самій тут сидіти ,з нею хоть трохи веселіше було .Весь час я думала про ту записку і троянду .Мене так цікавило хто ж це все зробив .Хто взагалі насмілився аж до мене додому прийти ,навкруги ж охорона ,ще й на другий поверх заліз .Я навіть не мала припущень хто б це міг бути ,в мене ж не було ні хлопця ,ні друга .Можливо ця людина взагалі мене в кимось сплутала ?Мої роздуми перервав учитель мистецтва .
—Елізабет ви що закохались ?
—Ні ,з чого ви це взяли ?
—Ви ж мене зовсім не слухаєте ,ще й самі до себе усміхаєтесь .
В класі всі почали сміятись.
—Ні ,вам здалось ,я вас уважно слухала .
—І що ж я казав ?
—Ем....нуу .—я й справді прослухала .
—Я так і думав .Так повторюю для всіх ще раз.Слухайте мене уважно .До кінця наступного тижня ви маєте здати мені роботу в вигляді малюнка .Потрібно зобразити щастя .Надіюсь у вас все вийде.
—І як по вашу ми маємо це зробити ?—вигукнув один незадоволений мій однокласник .
—Включивши свій розум і уяву, Денисе .Просто намалюйте те ,що робить вас щасливими ,або самих себе ,коли ви щасливі .Включіть фантазію ,ви вже школу закінчуєте ,а ще досі не навчились передавати свої емоції на папері, за допомогою пензлика і кісточок ?
Тут продзвенів дзвінок і всі ми вийшли з класу .Я далі поринула у свої думки, але це завдання з мистецтва трохи мене зачепило .Я малювала не погано ,але більше любила малювати натюрморт ,чи пейзаж а от щастя ?Я сама не розуміла що для мене щастя і як його намалювати .Та й що казати ...Я давно не була щасливою .Це завдання точно складе мені труднощі .Хмммм...Треба буде пізніше над цим подумати .А зараз я вже попрямувала додому. Зайшла в свою кімнату і поставила сумку на стіл.Вирішила подихати трохи свіжим повітрям і вийшла на балкон .Там мене знову чекала несподіванка .Знову червона троянда і конверт з запискою .Значить цей хтось точно не запутався і спеціально присилає мені ці записки .Але хто ж цей незнайомець .Я оглянулась навкруги ,але нікого не побачила .Я зайшла в середину ,раптом ще батько побачить .Всередині знову була записка написана від руки . Почерк доречі був досить акуратний ,я розуміла все ,що було написано .
" Вибач ,якщо налякав тебе трохи цим листом .Я не нашкоджу тобі ,просто хотів вибачитись ."
Тепер я ще більше запуталась .Вибачитись за що ?Мені ж вроді ніхто нічого не зробив .Хто він такий ?
Думаю якщо він прийшов 2 рази то і третій прийде .Тому цього разу я вирішила діяти трохи інакше .Кожного разу я знаходжу лист на тому самому місці ,тому я вирішила написати цьому" інкогніто "записку .
Ось що в ній було :
" Звідки ти знаєш мене ,ми знайомі ?Я не розумію ,за що ти хочеш вибачитись ..."
Два речення ,але думаю цього буде достатньо .Тим паче я не знаю хто він і які в нього наміри .Записку я запхала в конверт і поставила на той самий стіл ,а сама через годинку поїхала на репетиторство з біології .Потім вирішила трошки пройтись в парку .Семен Петрович відвіз мене туди .Погулявши десь хвилин 20 ми поїхали додому .На дворі вже почало темніти .Першим ж ділом я пішла в свою кімнату .Я просто згорала
від цікавості .Чи прочитав він мою записку чи ні .Я забігла на балкон і знову побачила троянду і записку .Значить прочитав ...Можливо тепер в мене будуть відповіді хоча б на якісь питання .З цікавості я швидко розірвала верх конверта і дістала папірець .
" Я той ,хто сам пише свою історію , Елізабет .Хочеш зустрітись,приходь у парк ,де ти часто буваєш завтра в 12:00"
В мене мурашки від цих слів пройшли по шкірі .Звідки він знає моє ім'я ?Він той хто сам пише свою історію ...Хм ...Він натякає на те ,що так багато знає про мене ?Знає ,що моя історія вже давно написана батьком .Що означали всі ці слова ?Та ще й пропонує зустрітись .В 12:00 ночі ?Так ще й парку .Це ж так пізно .Нормальна людина не назначає зустріч вночі .Піти чи не піти ?Я сама не знаю .А якщо він щось мені зробить ?Стільки питань і жодної відповіді .Дивно .

Наступного дня .

Сьогодні вже у школі була Ліза .Ну хоть сьогодні не помру від скуки .Я зайшла разом з дзвінком ,тому ми встигли лише привітатись .Мені так кортіло з нею поговорити .Хотілось хоть комусь розказати про цього незнайомця з записками і трояндами .Хотілось просто почути її думку і щоб хоча б хтось дав мені пораду ,що робити далі .Коли перші 2 уроки закінчились ми пішли в їдальню .Ліза купила собі тільки сік ,бо як завжди була на дієті ,а я взяла круасан і чай .Ми присіли за один вільний столик біля вікна .

(Як ви думаєте хто той незнайомець ?Не забувайте ставити зірочки ⭐ і писати в коментарях свої враження від прочитаного . Дякую всім за активність .Завтра ,як і обіцяла буде сюрприз .❤️

Soon🥀