Частина 2

Прокинувшись, я зрозуміла, що уже північ.

-От же ж... Проте спати я уже виспалась, тож лягати у ліжко немає сенсу - вголос сказала я й почала думати чим би себе заняти

-Хм, а чому б не сходити на пляж? Уночі там доволі красиво, тим більше, що сьогодні місяць світить дійсно яскраво - після цих слів я встала з ліжка й почала думати, що одягти - Надворі весна, тож удягатись тепло немає сенсу. Знайшла! - в очі мені кинулись шорти й блакитна футболка. Я швиденько одяглась й пішла до виходу. Оглянувшись по кімнаті я побачила свій скетчбук - Місяць дійсно яскравий - подумала я, глянувши у вікно - Чому б й ні? - тихо сказала я кинувши олівець й скетчбук у невеличкий рюкзачок.

Через декілька хвилин я уже прямувала на пляж. Дійшовши, я сіла на піску неподалік від води.

-Дійсно красиво - у воді відбивався місяць, зорі й небо, зливаючись в одне ціле. Легенький вітерець, який колихав воду, робив усе ще більш чарівним. Я витягнула із рюкзака усе необхідне й почала молювати. Через деякий час я вирішила глянути на годинник - Уже друга ночі - подумала я й продовжила малювати. Через декілька хвилин я почула чиїсь голоси.

-Та чого ти так боїшся? - крикнув перший, схоже, що хлопець - хто в такий час нас побачить?

-Ну незнаю - це вже був другий хлопець - мені всеодно здається, що це була погана їдея.

-Заткнись ти вже - третій хлопець втрутився в розмову - це всеодно краще, ніж сидіти вдома.

-Ходімо, якщо щось піде не так, то скажеш, що це я винен - підбадьорливокрикнув перший хлопець.

-Звичайно скажу - невдоволено буркотів другий.

Уся ця розмова видалась мені доволі підозрілою, проте ще цікавішив було те, що голось доносились з води. Прислухавшись, я почула скіх, здається першого хлопця, а потім знову буркотіння другого, хоча на цей раз це більше було схоже на крик.

-А я вам говрив, що це погана ідея!

Я відклала скетчбук й побачила трьох хлопців. 

-Ти про що? - незрозумів перший.

-Ти сліпий? Не бачиш "оцього"?! - крикнув один з них й показав на мене

-Як мене тільки не називали, проте точно "оцим" - просопіла я собі під ніс

-"Воно" щось каже - третій також тикнув нв мене пальцем - що ти так ворчиш?

-По перше, не ворчу, а говорю. А по друге, з якого це дива я "воно"?! Ти дівчат ніколи не бачив?

-Яке ти маєш право кричати на нас?! - схоже другий хлопець на звик до такого

-А ти взагалі хто такий? Я говорила не до тебе - глянула я на того. 

Після цього двоє інших хлопців почали сміятись. Й сміятись голосно, один з них навіть впав у воду.

-Я не знаю хто ти така, проте ти тільки що знизила його самооцінку до нуля - крикнув мені той, що тількищо впав не зупиняючись сміятись - раз ми вже зустрілись, чому б не познайомитись? - він встав й підійшов до мене, потягнувщи решту хлопців за собою.