Частина 1

-Одже Кайлі, ти, напевне, й сама знаєш чому тут.

Це був мій викладач з хімії, Містер Ейн. Старий чолові з сивим волоссям й невеличкою борідкою. В його очах якогось незрозумілого болотяного кольору я бачила розчарування. Я знала чому я сижу у його кабінеті, це відбувалось кожного разу коли я всежтаки провалювала тест. На коліна мені застрибнув великий сірий кіт старого Ейна. Схоже, він вже звик до мене, адже ще з першого курсу я майже кожного тижня сиділа у цьому кабінеті по одній причині - погано написаний тест.

-Звичайно знаю. Можливо ви вже перестанете мене викликати кожно разу? Ви ж мене знаєте - здам лиш ті, що ви даєте в кінці місяцю. Самі ж говорили, що лише вони впливають на майбутні оцінки.

-Ну так, проте ви можете хоч щось писати? Кожного разу лише пустий лист.

-Гаразд, наступного тижня так і зроблю. Гарного вечора! - я усміхнулась й вийшла. Йдучи до виходи я майже нікого не зустріла, лише стару прибиральницю Карен.

-Добро вечора! Допомогти?

-Ой! Нялякала ти мене. Ні, я вже завершила. - відповіла жінка.

-От і добре, що завершили - сказала я взявши відро з водою й віднісши його в старий клас - Горошого вечора, Місс Карен!

-Й тобі, Кайлі - жінка усміхнулась й помахала всліл.

Надворі погода була надиво хорошо, тож я вирішила йти додому пішки. Витягнувши з кишені навушники я включина музику й продовжила свій шлях. Дойшовши до свого будинку я першим ділом вирішила поїсти. Відкривши холодильник стало ясно, що доведеться готувати. Їсти хотілось, проте готувати небуло ніякого бажання. На радість для мене, у шухляді я знайшла трохи макаронів й невеликий шматок сиру на столі. Те що треба! Відваривши іх й натерши зверху трохи сиру я попрямувала в свою кімнату. Знайшовши на вигляд цікавий фільм, я почала їсти й дивитись. Проте доївши я просто заснула.

-Ніколи б не подумала, що фільм може бути використаний як колисанка - подумала я й всежтаки заснула