4. Тільки вдвох

Наступний день для Кейт пройшов немов у тумані. Дівчина робила все на автоматі, та не раз її думки повертались до нічного гостя. Хто він взагалі такий і чому Кейтлін відразу ж не вигнала його з кімнати? Їй здавалось, що в Джейкобі є щось особливе, адже навіть на перший погляд він зовсім не такий, як усі. Дівчина не могла зрозуміти, чому цей дивак пробирається не тільки у її кімнату, а й у її голову.

- Ке-ейтлі-ін, ти взагалі мене слухаєш? - пролунав поблизу надоїдливий голос Лінди.

- Так, - повернулась в реальність дівчина і поглянула на подругу.

- Ну, про що я щойно говорила? - Кейт розгублено глянула на Міру, шукаючи підтримки.

- Лін каже, що її батьки на вихідні кудись їдуть і вона проведе вечірку у своєму літньому будиночку.

- Ти ж прийдеш? - спитала Лінда, показуючи свої білосніжні зуби. - Я, нарешті, всім розповім про стосунки з Семом!

Звичайно, подруги хочуть, щоб Кейт була присутня, адже тоді там з'явиться набагато більше людей, так як всі бажають здружитись з дочкою мера, а Лінда, привернувши увагу присутніх, стане зіркою вечора. Та Кейтлін не могла відмовитись, тому коротко відповіла: "Так".

Вийшовши зі школи, дівчина повернулась додому. Щоб зняти напругу й стрес, який накопився за весь день, Кейт вирішила прийняти душ.  
З першими краплинами на обличчі, дівчина поринула у пісню. 
Кейт дуже любить співати, що часто робить на самоті, й природа не обділила її голосом. У дівчини насправді був чарівний спів, який заворожував. Проте ніхто не знав про таке хобі. Якби можна було, Кейт пов'язала би своє майбутнє з музикою, але, певно, такому судилося статися не в цьому житті.
Вливаючи у пісню всі накоплені емоції, дівчина відчула, як, нарешті, розслабилась й відволіклась від усіх проблем. Закінчивши приймати душ, Кейт повернулась до кімнати, шоковано зупинившись біля дверей: 
- Ти що, вже зовсім здурів!? - звернулась вона до Джея, який тим часом, з усмішкою розглядав дівчину. Кейт міцніше зав'язала рушник, спопеляючи хлопця поглядом.

- Хтось не радий гостям? - обізвався він.

- Джей! - вигукнула дівчина. - Вийди та дай мені переодягтись!

- Як скажеш, Кейті, - посміхнувся той і рушив до вікна. Він переліз на інший бік підвіконня, а дівчина зачинила вікно та опустила жалюзі.

- А ти, до речі, чудово співаєш, - почувся голос по ту сторону скла.

- Ох, звідки ти взявся, Джей? - вирішила швидко перевести тему Кейт та дізнатись більше про хлопця, - З якого це дива з'явився у моїй кімнаті посеред ночі?

- Взагалі, я сюди нещодавно переїхав, - почав свою розповідь Джей, поки Кейт одягалась, - ти знаєш, ваше містечко таке нудне, тому я вирішив що потрібно якось розважитись. Гуляв і роздивлявся як тут все влаштовано, а потім помітив відкрите вікно у одному з будинків. На вигляд тут проживають доволі заможні люди, а отже подивитись буде на що. Треба ж знати як живуть інші, а коли в голові промайнула думка, що мене можуть застати зненацька, відразу адреналін хлинув у кров і я, ні хвилини не чекаючи, рушив туди, на пошуки пригод.

- Ну й ти божевільний, - посміхнулась Кейт, відчинивши вікно.

- Звичайно, так жити цікавіше, ходімо.

- Куди це? - розгублено мовила дівчина, але Джей лише загадково посміхнувся у відповідь, спригнувши з підвіконня вниз.

- Якщо ти не помітив, то я мешкаю на другому поверсі. - гукнула Кейт, боячись стрибати.

- Та не хвилюйся, я тебе спіймаю, - долинув до неї голос знизу й дівчина, забувши про страх, довірилась Джею. 
Ще секунда і Кейт відчула невагомість, летівши вниз, а потім миттєво опинилась у міцних руках хлопця.

- Дякую, - мовила вона, зустрівшись з очима Джея, які ховали багато таємниць.

- Бач, не так й страшно, - посміхнувся він і, поставивши дівчину на землю, мовив: - ходім, щось тобі покажу.

- Що саме? - спитала Кейт, дивлячись на темряву навколо. Вона не дуже горіла бажанням йти кудись уночі, ще й з тим, кого майже не знає.

- Будь терпеливою, - підморгнув той, - тобі сподобається.

Ще раз глянувши на відчинене вікно кімнати, дівчина рушила за хлопцем, сказавши:
- Якщо чесно, то тут вище, чим здавалось.

- Так, всі ці будинки здоровенні. І де люди беруть стільки грошей? - міркував Джей, а потім, обернувшись до Кейт, промовив: - От ким працюють твої батьки?

- Ем... - дівчина запнулась, не бажаючи казати правду, адже боялась, що він стане з нею поводитись, як і інші, - спочатку пообійцяй, що твоє ставлення до мене не зміниться, і ми продовжимо спілкуватись.

- Так ти повна загадок, Кейті. Не знаю що там у тебе, якщо ти ставишь такі вимоги, - посміхнувся він, - твої батьки що, кілери?

- Просто пообійцяй, - стояла на своєму дівчина.

- Окей, я нізащо не перестану з тобой спілкуватись, Кейті.

- Мій батько, якщо тобі ще не відомо, мер цього міста, - на одному подиху вимовила Кейтлін. Джей зупинився і якось дивно поглянув на неї. Дівчина вже захвилювалась, вирішивши, що щось не так, поки не помітила загадкову посмішку хлопця.

- Тобто я потрапив у саму башню замку й щойно викрав принцесу цього королівства? - натхненно почав говорити він, а тоді, з іронією в голосі, продовжив: - О, ні, мене ж можуть стратити, певне, варто тебе повернути, поки не пізно.

- Джей, ти ідіот, - почала сміятися дівчина, ніколи раніше не чувши нічого дурнішого. - Ей, ти куди? - з нотою страха в голосі спитала Кейт, коли хлопець почав бігти в сторону лісу.

- Давай, наздоганяй скоріш, а то нас зараз спіймає охорона, й мене посадять у темницю! - не перестаючи сміятися крикнув Джей, і Кейт кинулася за ним.

- Тобі коли-небудь казали, що ти божевільний, - мовила дівчина, наздогнавши утікача.

- Так! Ти, уже двічі за сьогодні, - поглянувши на Кейт, відповів хлопець з усмішкою, яка не сходила з обличчя.

- Так ти не станеш поводити себе як інші мої "друзі"? - спантеличено запитала дівчина, не вірячи, що хтось у цьому місті не буде лицемірити поряд з нею.

- З якого це дива? - нічого не розуміючи, спитав Джей.