3. І знову ти.

Повернувшись додому, Кейт була задоволена, що змогла пережити черговий день між нестерпними людьми й зараз має можливість побути наодинці з собою. 
Та радіти було зарано, адже, ввійшовши в кімнату, дівчина побачила уже знайомий силует у вікні. 
Стрункий хлопець сидів на підвіконні, звісивши одну ногу вниз, й вдивлявся у нічну темряву. Його чорняве волосся колошматив вітер і це виглядало так спокійно й заворожливо, що Кейт не могла відвести погляд. 
Нарешті, оговтавшись, дівчина доволі голосно зачинила двері кімнати, привернувши увагу незнайомця, й здивовано промовила:

- Ти що тут, в біса, робиш? Я, здається, говорила забиратись подалі.

- Чому ж ти відразу виганяєш гостей? Це зовсім не ввічливо, - відповів той, на що дівчина лише невдоволено цокнула язиком, розмірковуючи над тим, як хлопець знову сюди потрапив й чому його ніхто не помітив, - Ось я проходжу мимо й думаю, чому б це мені не навідатись до знайомої?

- Взагалі то, ми не знайомі.

- Отож бо! Я й прийшов сюди з метою змінити цю ситуацію, - хлопець спритно зістрибнув з вікна у кімнату, при цьому пасма його мягкого волосся упали на лице, закривши пильний погляд сірих очей. Але парубок миттєво виправив це і продовжив говорити, - Я вирішив, що це не красиво з мого боку, з'явитися вчора у твоїй кімнаті й не представитись, як слід, - він зробив крок уперед і протянув руку. - Я Джейкоб, хоча можна просто Джей.

- Приємно познайомитись, Джей, - відповіла вона й потиснула руку.

- А ти..? - спитав хлопець і дівчина розгубилась. Вона була впевнена, що всі у цьому місті знають її, невже Джею невідомо, хто вона така?

- Кейтлін, - відповіла, після невеликої паузи.

- Ну що ж, міс Кейті, радий, нарешті, познайомитись, - хлопець блиснув своєю яскравою посмішкою, і дівчина не могла не посміхнутись у відповідь. 
"Міс Кейті"... Вона ніколи ні від кого подібного не чула, адже для всіх була просто Кейтлін, або ж міс Ларсон, та дівчині сподобалось це нове прізвисько. Джей ще на мить затримав погляд на новій знайомій, а тоді розвернувся й рушив до вікна.

Кейт розчарувалася таким швидким прощанням, адже щось у хлопцеві зачепило її. Здавалось, він такий простий і щирий та з'явилось відчуття, що їй не вистачає такої відкритості у житті. Спілкуючись з іншими навколо, вона не дозволяє собі виявляти справжні емоції.

Кейтлін захотілось схопитися за цю рятівну соломинку, навіть якщо це матиме погані наслідки, Кейт бажала ще хоча б хвилину побути собою, хоть на трішки продовжити цю мить, коли вона так щиро посміхається й нарешті почуває себе живою...

- Постривай, - гукнула вона хлопця, котрий щойно зістрибнув з вікна. - Ти ще повернешся?

- А ти як вважаєш, - підморгнув Джей й скрився у темряві.

Дівчина ще довго вдивлялась у нічний ліс, що шумів недалеко від вікна, позаду будинку, і цей  таємничий погляд хлопця все не покидав її думок, закарбувавшись у пам'яті...

***