Частина 34

  Хосе-м’ясник сумно рубав баранця на частини. Замахувався нагостреним тесаком, а потім з люттю опускав його точно у задумане місце. За довгі роки праці він натренував око. Він мріяв про те, як порубав би на шматки вбивцю нещасного Мігеліто. Лиш би тільки той злодій потрапив у міцні ручиська Хосе-м’ясника!

  Коли Педро переступив порог крамниці, Хосе саме заніс тесак над головою. Педро здригнувся і зіщулився, коли блискуче лезо впало на кістку і розрубало її навпіл. Йому примарилося, нібито те лезо вдарило по його худорлявій шиї.

  - Ах, це ти! – зрадів м’ясник. – Радий бачити тебе.

  Він витер  долоні об закривавлений фартук і простягнув праву руку хлопцеві.

  - Я приніс гроші за чорісо, – Педро потягнувся за гаманцем.

  М’ясник добродушно махнув рукою:

  - Облиш. Хіба то гроші? Вважай, що я пригощаю тебе. Ми ж відтепер одна родина.

  - Я заплачу, – наполягав Педро. – Мені не подобається бути боржником, навіть на таку дрібну суму.

  - Це добре, – задоволено цмокнув язиком м’ясник. – Люблю відповідальних людей. А все ж таки, ті чорісо – мій подарунок.

  - Добре, – погодився Педро. – Тоді я подарую Каталіні відріз на сукню. Хай вона сама вибере, на свій смак.

  - Чудово! Вона зрадіє! – Хосе задоволено потер долоні і покликав: – Каталіно!

  Педро зупинив його:

  - Не зараз. Я зайду за нею години через дві, з твого дозволу. І поведу гуляти, як прийнято між нареченими. А зараз маю залагодити важливі справи.

Хосе насторожився:

  - Які справи?

  - Бачиш, я збираюся купити маєток за містом. Щоб після весілля оселитися там з Каталіною. Може, згодом почну розводити корів та биків. Що ти мені порадиш?

Хосе аж знетямився від радощів:

  - Так, звісно! Я сам навчу тебе відбирати найкращих і правильно відгодовувати їх.

  - Дякую.

  - А ти вже вибрав маєток?

  - Так. І навіть зібрав половину грошей, які просять за нього. А решту збираюся позичити у єврея Іцхака. Правда, від дає гроші під високі проценти, але я впораюся. Бо, чесно кажучи, маєток того вартий. Ось побачиш, коли я запрошу тебе у гості.

  Голос Педро звучав дуже щиро. Хосе уявив собі, як його донька житиме у маєтку, наче справжня сеньора.

  - Чув я про того Іцхака. Він, справді, дере добрячі проценти, – незавдоволено пробурмотів м’ясник.

  - Я знаю, – зітхнув Педро. – А що робити? Якщо я не не знайду необхідні гроші протягом тижня, то маєток продадуть іншому.

  - Позичити там, де беруть менший процент.

  - Я б з радістю. Але я тут новий і мало кого знаю Толедо.

  - Я міг би допомогти тобі... – пробурмотів Хосе, невиразно поглядаючи у сторону.

  - Справді? Я був би дуже вдячний!

  - Що ти даєш під заклад?

  - Мій будинок, – з готовністю відповів Педро. – Бачиш, мої справи йдуть так добро, що я впевнений, що зможу заплатити вчасно і не втрачу його.

  - Ну що ж, я допоможу тобі. Я сам дам тобі гроші під процент, який складає половину від Іцхакового. Тільки нікому не розповідай. Знаєш, що християнам заборонено давати гроші під проценти. Цим тільки нечестиві іудеї займаються.

  Педро вдав, нібито це для нього – приємна несподіванка, хоча сам обережно підводив м’ясника до такого рішення. До нього давно доходили чутки, що Хосе Мартінес тайкома займається ростівництвом.   

  - То коли я зможу зайти за грошима? – запитав він, не гаячи часу.

  Хосе-м’ясник прикинув, що викопати скриню з грошима з потайного місця за свинячим хлівом йому вдасться лише вночі. І відповів: 

  - Завтра вранці.

  - Тоді я підготую документ, щоб ти не хвилювався: якщо я не поверну гроші, то ти станеш хазяїном мого будинку.

Педро реготнув, вдаючи, нібито пожартував. Хосе теж засміявся.

  - Ну що ж, домовилися! – він простягнув юнаку волохату лапу.

Вони вдарили по руках.

  - Тепер, коли важлива справа владналася, то можна поговорити і про приємне, – Педро старанно розтягнув губи у посмішці. – Я можу запросити Каталіну до моєї ятки, щоб вона вибрала для себе подарунок?

  - Звісно! – засуєтився Хосе і знову голосно покликав доньку: – Каталіно!

  - Якщо ти не проти, ми трохи погуляємо по місту. Можливо, вип’ємо по чарці вина у якійсь пристойній таверні...

  - Дозволяю, – задоволено кивнув м’ясник.

  З кухні визирнула Каталіна, розчервоніла та розпатлана. Вона там смажила ковбаси.  Побачивши Педро, почервоніла ще сильніше, і неловко пригладила жирними пальцями волосся, що вибилося на скронях.

 - Ви мене кликали, батьку?

  - Йди причепурься, – наказав той. – Твій наречений запрошує тебе на прогулянку.