Присвячується хлібчику якого я так і не скоштувскоштував.
Хліб, що він для нас означає? А що ми означажмо для нього? А він вміє думати?
Представляєте, навідь хліб задається таким питанням, як: навіщо мене зробили? Для чого я існую?
Авжеш другі хліби, яким розказали другі хліби, яким розказали другі хліби передавали новим свої знання, розказуючи хто вони такі. Тому кожен хліб знає для чого він зроблений, і яка в нього ціль.
Але, не кожен хліб згодний із цим, можливо, деякі хліби хочуть спасти світ, чи просто прожити спокійне життя.
Наш гг хліб теж дечого хотів, але не кожен отримує те, що хоче, навідь, як би він не хотів, буває, що це не можливо, тому краще не зациклюватись на цьому, а шукати другі плюси, навідь якщо їх немає.
Знаєте, як робиться хліб? Я теж не знаю, тому зараз глянемо. Все починається із того, що на полі вирощують пшеницю і жито. З пшениці зазвичай роблять білий хліб, з жита – чорний.
Після дозрівання пшениці і жита, комбайни, збирають зерно з полів, змолюють, виходить мука, отриману муку обов'язково просівають і розфасовують по пакетах, а потім відправляють на хлібозавод.
На заводі в борошно кидають дріжджі, перемішують і дають постояти, щоб борошно роздулося, це для того, щоб хліб був – воздушним, не знаю як сказати. Потім замішують тісто, додають сіль, цукор, яйця. Все перемішують, ще дають трохи постояти, ріжуть, викладають на деку і пектись.
Воаля! Наш хліб нарешті дістають з печі, він став ароматним і рум'яним. Нарешті нашого чорненького кругляша везуть в машині до магазину.
Наш головненький хлібчик, який проснувся в машині нічого не розуміє! Оскільки тількино випечаний, так само і другі хлібчики, які були із ним в машині нічого не розуміли.
Нарешті, наш хлібчик приїхав, і його викладають на полку в магазині, нарешті хлібчик може роздивитись куди він потрапив.
Через пакетик, який був на ньому він нетак добре бачив, всеж міг сказати, що це якесь дивне місце із багатьма хлібчиками; також є і незнайомі йому форми хлібу і не тільки хлібу. Хлібчик роздивлявся по сторонам, він бачив багато різних речей, деякі із них, як і він, панічно розглядали все, що є в магазині, деякі просто розмовляли друг з другом.
І тут в двері входить чоловік, хлібчик нічого не розумів, і подумав: – що це він таке? Біля нього з'явилася ще одне на його думку дивне створіння – продавець.
–Добрий день, дайте мені хліб, – каже чоловік, на диво, хлібчик розумів про що вони розмовляли. Хлібчик був сильно здивований, чому цій істоті мають віддавати його братів?
–Вам який? – запитала жінка продавець.
–Білий, порізаний.
Хлібчик бачив, як його брата віддають чоловіку, він хотів би йому допомогти, але він не міг навідь поворухнутись.
Чоловік взявши хліб і залишивши гроші вийшов із магазина, а наш хлібчик почав ще більше панікувати.
«Заспокойся!» – Почув наш хлібчик, він аж підскочив від такого неочікованого звуку, який начебто лунав із голови, але ні, він лунав із сосіднього хлібчика?
До нього звернувся такий же, як і він чорненький хліб, тільки чомусь порізаний на скибочки, ну і виглядив він ненастільки свіжим, як наш хлібчик.
Другий хліб почав пояснювати, що тут відбувається, він розповів йому про все що знав, про те, як народжується хліб, чому його роблять, хто і тд...
Хлібчик був дуже здивований такій інформації і дуже засмучений водночас. Він не хотів, щоб його хтось купляв і їв.
«Так не чесно!» – сварився хлібчик.
Другий хліб розказав йому трішки про себе, про те, як він би хотів собою нагодувати голубів. Він пояснив йому, що це нормально, і він має змеритися із цим.
Він розповів про других хлібів, його попередників, про те, як деякі із них хотіли накормити, як омога більше людей, про те, як хтось із хлібів хотів стати бутербродом; таких історій багато, адже хліб ніколи не мовчить, а завжди розмовляє!
Також другий хліб розповів йому про Бога, про те, як він послав на землю хліб, щоб нагодувати людство, і це велика місія хліба, але зараз хліб вже так не цінится, як раніше.
Пройшло ще трохи часу, і братів на полиці залишалось все менше, а наші два хлібчика вже встигли здружитись. Вони розмовляли про все що знали. Але, настав час тепер і другому хлібу покинути магазин.
–Дайте будьласка чорний порізаний! – сказала боязка дівчинка із очима наче той самий чорний хліб, який прощався із нашим хлібчиком, назавжди.
Другий, разом із дівчинкою покинув магазин, можливо, вони ще побачуться, тільки вже в іншому житті.
Хлібчику не було ні сумно ні весело, він розумів, що рано чи пізно їх би всерівно розлучили. Він надіявся, що другому хлібу буде добре, і він виповнить свою місію хліба.
Залишилось ще парочку хлібчиків, він розумів, скоро дійде черга і до нього.
В магазин зайшли ще двоє хлопчиків, один направився якраз до хлібчиків.
Хлібчик, нарешті, опинився в руках людини, тепер йому залишилось не багато.
Хлібчик нарешті побачив вулицю, проходячи дороги та стежки хлопці зупинитись біля дому одного з них.
Хлібчик чекав, і думав, що ж буде далі?
Хлібчик чув, як хлопці розмовляли, бачив, як другий хлопчик ловив сачком мальків із фонтанчика і перекидував до басейну.
Хлібчику було трохи не пособі, тим, що він не може підтримати розмову, хоть і розумів про все, що вони розмовляли.
Хлібчик опинився в руках другого хлопчика, щоб його власник теж спробував зловити тих мальків.
Він взяв сачок та зміг піймав чотирьох, направився до басейну – випустив.
Хлібчик роздумував, – що ж буде далі? Він потрапить додому і його з'їдять? Можливо так буде краще, адже це його місія.
БУЛЬК!
Хлібчик і не встиг зрозуміти, що сталося, раптом він опенився в тому самому басейні де випустили мальків, одна із них, таращилась на наш хлібчик, дивилася, як він плаває в воді, напевне, вона теж не розуміла, що він таке.
По словам, наш хлібчик зрозумів, що його випадково випустили із рук, так вийшло, нажаль, хліб тепер не будуть їсти.
Хлібчик промок, і дуже запанікував, адже, як так? Мене ж мають скоштувати! Чому так сталося?
Хлібчик хотів плакати, він хотів виповнити свою місію, а не пропасти просто так, як непотрібний кусок чогось черствого та поцвівшого.
Хлібчик був сильно засмучений, він не хотів слухати, що там говорять ті двоє, а його власник навідь не засмутився, він навідь не спробував його дістати, пригнути за ним в воду, швидко, щоб не встиг намокнути!
Ось і мусорка, його викинули, просто, як непотрібну річ. «Невже це все життя? Невже все так закінчиттся?» – Роздумував наш хлібчик.
Життя дуже не справидлива штука, спочатку хлібчик був таким потрібним, а тепер, його просто викинули.
Він заплакав, напевне, йому хотілось, щоб хтось його з'їв, йому не хотілось бути не потрібним.
Він побачив пса, так, він і про них встиг почути. Пес спокійно підійшов до нього, сумний, але очі дивились повні надії, нарешті пес знайшов чим можна поживитися.
Хлібчик, всеж, міг виповнити місію допомігши цьому бідоласі.
«Я можу шкоштувати тебе?» – запитав пес обнюхувавши нашого хлібчика.
«Так, можеш, я для цього і зроблений, щоб мною можна було підкрипитись, це моя місія!»
Хлібчик нарешті перестав сумувати і приняв свою долю. Так і закінчилась історія про хлібчика.
Він виконав свою місію, тепер він на небі, де готується до переродження.
Бог послав хліб, щоб накормити, після закінчення місії, хліб перероджується і починає харчуватися хлібом, потім, перероджується назад в хліб.
Таке трагічне і дивне життя у хліба, як бачете, навідь у хліба є своя місія, так що ви теж повинні найти свою!
Правда нам не завжди потрібна місія, можна і без неї чудово прожити життя, ми ж не хліб.