Роздiл 8

Ваня

Вдома, замість того щоб реферати для кафедри строчити, я намагався вникати в науку нову для мене та малозрозумілу.

- Пусти пил в очі, кажу. Накрий її широким жестом. Дай їй крутого чувака. І нехай западе на тебе так, щоб аж слина потекла.

Все це мені Кирило вливав в мізки по телефону.

- З пилом я ще можу зрозуміти, - насправді не можу, але сподіваюся потім розібратися. - А де мені крутого чувака шукати? І слину навіщо? Софія не схожа на собаку.

- Ваня!!! - заволав, що й вухо заклало. - Крутим і хижим станеш - ти. Не відразу, випадок запущений. Але безнадійним тебе не вважаємо, не дарма ж на тебе поставили.

І чим я довіру таке заслужив?

Де встиг підмочити репутацію?

- Сьогодні Софію вже здивував своїм зв'язком з тваринами. Можна, як пил порахувати? - згадалася наша прогулянка.

- Ні-і! Ти що? Ніяких звірів, це не круто. Навчися на інші теми говорити.

- На які? Я співрозмовник цікавий, - мені в ботанському клубі таке сказали.

- Ось і розкажи їй, співрозмовник, якiсь, між іншим, хоробрі подвиги, - вносив далi ясність Кирило, - Як бився відважно, як на вечірках запалював. О! Згадай ще, де ти правила свого ботанського життя порушував, веселився і з легкістю міг зробити, що завгодно.

- І як можна згадати те, чого не було? - в глухому куті себе відчув.

Не бився, не запалював, з легкістю нічого не дається.

Повно нагород, понад десятка врятованих тварин - але таке не вважається, виходить. Все, що я люблю, не цікаво дівчатам.

- Думаєш, у мене завжди було, що згадати? - сумувати, спец по дівчатам не давав. - На те людям фантазія дана. Прикрасити, що завгодно можна. Уяви собі щось своє, а видавай, наче за подвиг. Дівчаткам подобаються брутальні рятувальники.

Брехати мені важко. Вистачить і того, що приховую про суперечку з баранами.

З вигадками взагалі повний провал.

- І не забудь за вид солідний. Для жесту можна дати подаруночок з натяком.

Останнє видав Кирило, далі Мелісса його відволікла. А я почав до зустрічі з Міс готуватися.

***

З ранку чекав Софію на зупинці. Вже й сам не хочу її залишати для захисту від гадських баранів. У них є така звичка, замість того щоб готуватися до пар, як нормальні студенти, збираються на вулиці. Тусовку стадну влаштовують до самого дзвінка.

Зупинився автобус і показалася Міс, в легкій курточці, джинсах, хвіст розпатланий. Мені подобається її розглядати. Та що там, їжак морський, і згадувати, коли не поруч, тягне теж. І тільки дійшло... я ж ніколи ще так багато ні про одну дівчину не думав.

Помітила мене, і повільніше наблизилася від подиву. Як рот розкрила, так і зачинила, коли близько підійшла.

- Вань, у тебе свято, чи що?

- Ні, звичайний день серед тижня, - міг таким і бути, якщо б не мій статус тимчасового хлопця.

- Але... ти якийсь ошатний, - протягнула вона, роздивляючись мій вид для запуску пилу.

Ну так, я ж підготувався. Цілу годину гладив сорочку.

Самий солідний хлопець прибув в універ.

- З тобою таким і на бал можна йти. Вчора сестра з аніме, сьогодні ти. Не засумуєш з вами, - розвеселилася Софія. - Ой, почекай, тільки метелика поправлю, - протягнула руки і розправила на мені деталь костюма з випускного.

Все саме солідне, що було, то i надів. Чорний костюм, в тон туфлі і білу сорочку з метеликом батька. Вражати, так наповал.

В дорозі до універу, намагався згадати, що такого прикрасити можна. Софія допомогла, сама того не знаючи.

- Вань, а по дорозі до тебе звірі приставали? Ти ще комусь допомагав?

Я бачив, що їй цікаво, що не забула вчорашнє. Але навряд чи настільки, як...

- Приставали троє, - почав я, додаючи грубих ноток в голос. - Оточили бульдоги, - тьху ти, прикрасити забув. - Злісні бандити. Вони схожі були на бульдогів. Шкірились і вимагали грошей.

- Як? Ось так напали прямо зранку?

Софія зупинилася, округляючи очі здивовані.

- На справу поспішали, а тут я, - все так і було, не дарма ж їх вигулювати сусід виводить.

- І як ти? Сильно постраждав? - розхвилювалася Міс.

- Ще чого! Я з ними суворо. Варто було голос підвищити, навтьоки розбіглися. А так би битися довелося. Але мені не звикати, - підняв кулак, показуючи силу.

Повірила, схоже. Вигадувати не так вже й складно виявилося. Міг би ще додати, буцімто бандити так злякалися, що і свої мені гроші віддали. Але Софію на одне тільки тягнуло. Збивала настрій на пилезапуск налаштований.

- А потім, потім, після бандитів, тварини зустрічалися? У тебе ж є сліди на брюках, - докази засікла.

Ех-х, як важко не говорити про те, чим найбільше хочеться ділитися.

- Сліди зовсім від іншого, - стримався для крутості. - В яму провалився ко... колесо провалилося у машини, - приплів давню історію з кошеням. - Сам діставав і господареві віддав. З легкістю впорався.

- Ванька, ти прям супергерой сьогодні, - враження створити вдалося, загорілися зеленоокі іскорки. - На перерві хоч розкажеш про тварин?

Та твою ж бактерію наліво.

Міс нічим не збити з зоо-хвилі.

Зайняв місце на першому ряду перед лекцією. І привітання від напарниці дочекався. Всією трійцею до моєї підготовки пристали.

- Я пам'ятаю, що ти на випускний так ходив, - могла б і забути вже Мелісса.

- Вань, ти красунчик. Відвідати похорони в самий раз, - Дашцi аж надто костюм мій сподобався.

- Наречені так теж одягаються, - натякнула на весілля Ангеліна, підморгуючи мені.

І я почав здогадуватися, що десь-таки схибив. Треба було замість метелика, краватку одягти. Як знав, як відчував.

Ну, нічого. Впадати у відчай зарано. У мене ще подаруночок є.

***

Соня

Спеціально на підлогу впустила конспект. Веду себе нерозумно, а що робити? Треба.

Полізла під стіл, діставати під ногами нахабнуватого однокурсника, хоч би відсунувся. Так ні ж. Ще й зверху нахилився.