Роздiл 6

Ваня

- Ти серйозно? Просто їй допомагав? З гадюкою порівнював і хвалився бобром? Ти точно дивак, Вань.

Кирило від обурення розмахував руками, коли я зустрівся на перерві з хижаками. Дуже враженнi були моїм минулим першим днем ​​в парі з Міс.

- Робив, що попросить? Та не накричав жодного разу? - Марк теж в шоці перебував.

- Як ви собі уявляєте? Йти й кричати поруч? І як мені допомагати не просто так? - що вони хочуть не міг зрозуміти.

Я навіть поголився і розчесати вчора і сьогодні. Але Софія тільки дивиться на всі боки, мене без потреби не помічає. Вишукує загрозу, хитрістю підлаштовує під свій план і тримає ботанскім прикриттям.

З ранку намагався жартувати для неї, згадуючи, як всім ботанскім клубом залишилися без брів. Тоді у нас на досвіді пальник бабахнув. Ось ми реготали потім довго. Софія відповідала невпопад, намагаючись бути почута баранами. Швидше за все, мене не чує навіть.

- Так, так, спокуха. Ми самі хотіли перевірити Ваню для першого дня, рівень глянути, - Алекс хоч один не хапався за голову. - Ти впорався, Ваня. Рівень: відмінно, як для ботанской затички. І рівень: мега вiдстiйно, для хлопця, якому треба дівчину чіпляти.

Бр-р-р... Я заплутався. Відмінно-вiдстiйно.

Але від «чіпляти» далеко. З цим ясно.

- Отже, у мене немає шансів?

- Без хижості - немає. І оком не моргнеш, вона з баранами втече, - вже дуже заспокоїв Марк.

Перед очима так і пронеслося. Софія в короні на капітанi баранів пострибала.

Ряту-уйте! Всього другий день, а у мене вже марення розпочалося.

- Почни з того, що покажи для Міс, хто головний, - мені Кирило втирав. - Не роби, що говорить. Застав її прислухатися, хвилюватися. Поводься як мужик. Сказав, і крапка.

- А якщо Софія буде проти? І в чому мені її змушувати?

Таких труднощів мій мозок ще не знав. Кипів, вирував і завивав.

- Робимо так. Я буду Сонею, а ти мій Ваня, - запропонував на ньому тренуватися Алекс під смішки друзів. - Ну все. Починаємо! Ваня, відведи мене в буфет. Хочу там кексік з'їсти солоденький.

А голос-то який писклявий зробив, ще й цикнув під кінець. Софія так не розмовляє. Уявити її в Алексi жоддної фантазії не вистачить.

Але я ж зібрався вчитися. Включився як зміг:

- Якщо ми встигнемо до початку лекції повернутися, тоді добре. Ти ж знаєш, Софія, спізнюватися не можна, - я вважав, що впорався. - І як? Помітили, що не просто погодився? Дав зрозуміти!

- Ваня, ти дав зрозуміти, що рiдкiсна зануда, - не оцінив мою спробу Кирило. - Міняйтеся місцями. Тепер ти щось проси, - на мене показав.

Їжак морський, але що саме? Мені ж нічого не треба від неї.

А їй частенько...

- Кхе-кхе, - відкашлявся перед початком, себе уявляючи Мiс. Не знаю щодо хижого, але божевільним ботаном з ними стану. - Ваня, бери мене за руку і веди до... е-е-е... моєї аудиторії, щоб однокурсники побачили.

Приблизно так вчора й було серед дня.

- Не квапся, крихiтко. Почекають однокурсники. Нам пора по чашці кави випити. І тоді я подумаю, над твоєю пропозицією. - важливо Алекс заявив, додаючи від себе: - Якщо не захоче, хапай і тягни. Зовсім без нагляду залишати не можна.

Потім утрьох заговорили, перебиваючи один одного. Нападати. Вимагати. Шокувати. Такі хижі методи.

Висновок зміг зробити, що не треба потурати. Інакше скоро мене за рослину буде вважати, а наш експеримент провалиться.

Думаючи на лекції про одну зеленооку дiвчину, згадав і інші експерименти. Ботанскій клуб же не знає ще. Або здогадалися? Наш сьомий учасник, ботан-новачок, вчиться в групі Софії. Припускаю, що не даремно викликав Мозгодум на терміновий збір в лабораторію.

Сподіваюся, не виженуть мене з-за Міс.

Я там зміг знайти тих, хто мене божевільним не вважає. Втрачати клуб не хочу, мені подобається проводити досліди, створювати щось нове. Але це тільки частина, зовсім не розкриваюча, чому зважився стати ветеринаром.

З моїм рівнем знань міг поступити, куди завгодно. Міг, але не роздумував з двох причин.

Іноді і сам не усвідомлюю, як розумію звірів. Звідки знаю, що потрібно і що турбує навіть на відстані? І чому при вигляді мене звірі збігаються і стрибають, як Софія Горiхова? Перша причина, чому я тут, така.

Другу причину підкинули мені батьки. Мій батько - палеонтолог, професор і вчений по динозаврам. Мама - асистент при вiдомому палеонтологовi. Ось, батьки, і дали мені пораду: розкрити таємницю зв'язку з тваринами і не втрачати свій талант.

Зараз батьки другий рік в Африці, нишпорять в науковій експедиції. Знайшли один зуб тиранозавра. Зараз шукають другий. Якщо пощастить, ще й хвіст їм попадеться.

Лекція закінчилася, і я спустився в лабораторію клубу. Щось не раді ботани мені. Мудра тільки косо не дивиться, намотуючи кучерики на циркуль.

Хм... Відчуваю, здав мене ботан-новачок.

- І яка причина зборів? - запитав у завислої команди клубу.

Мозгодум відштовхнув ботана-новачка, виходячи вперед, і направив на мене шпатель.

- Ми тебе бачили з дівчиною ватажка м'ячеголових баранів. Звiроуст, я ж попереджав, що від неї треба триматися подалі.

Начебто я не намагався. Ще й як.

Така Міс попалася, що з-під землі дістане, встрибуючи зверху.

- Вам нема про що турбуватися. Софія не проситься до ботанского клубу, - спробував паніку зупинити.

Не допомогло. Поглядали ботани злякано. Фізікот почав піпетку гризти, а Мудра гикати над мікроскопом.

- Якщо сам не розумієш, тоді дивись на мої висновки, - Мозгодум на збори з підготовкою прийшов. - Бачите? - тицьнув в алгоритм на планшеті, - Це пастка. М'ячеголові самі заманили нашого Ваню. А дівчину використовують для приманки, вона спільниця баранів. Зрозумiло тепер?

- I навіщо їм? - алгоритм складений був вміло, але зовсім не сходився з моїм.

- Варіанти не бачиш хіба? - Мозгодум збільшив зображення, щоб ми краще змогли розглянути. - Тут на всі випадки складено: