Наказ 008 Я ніщо

7 років тому...

Щоденник професорки Женев'єви Роуз

День 1

Сьогодні я успішно пройшла атестацію на підвищення, і мене направили в Дослідницький Корпус проєкту «Потік». Не знаю, навіщо взагалі записую все це…

Керівник сказав, що завести подібну звичку буде дуже корисно для роботи. Так і ходимо тут усі по комплексу, балакаючи самі з собою... Отже...

Як я нещодавно дізналася на інструктажі, Імперія вже довгі роки в таємниці будує величезну армію дронів за програмою переозброєння. Наше завдання як учених — «вправити» цим залізякам мізки.

Моя подруга з сусіднього сектора Дослідницького Корпусу з налаштування Г.І. (Групового Інтелекту) вже кілька років з іншими займається формуванням моделей поведінки як окремих бойових одиниць у межах своєї армади, так і всієї армії в цілому.

За її словами, якщо виходить абияк зв'язати окремі бойові частини, то налаштувати управління різними родами військ, тим паче всієї армади, на цей час неможливо.

Тут на сцену виходжу я...

День 2

Сьогодні вперше відчинила двері Сектора Адаптації. Напевно, найсекретнішої частини всієї цієї гігантської лабораторії. Як виявилося, під розмитою назвою ховається щось на зразок начального закладу.

Керівник сектора сказав, що я тепер буду приставлена до одного з його «учнів» як куратор.

Тут я вперше побачила їх... Тридцять юнаків та дівчат, які були відібрані... Навіть не питайте як, на роль майбутніх... Як він там сказав? Армад-Лідерів?

Вони стануть мізками для контролю величезних з'єднань бойових дронів.

Керівник із неприхованим захватом розповідав мені, як скоро будуть сформовані так звані «армади» і як легко ними буде управляти через цих підконтрольних хлопців та дівчат. Але які ж вони дивні… Наче вже дорослі, проте…

Коли моя екскурсія підійшла до кінця, керівник привів мене до нього... Юнак самотньо сидів у кутку з великим плюшевим собакою.

Кодове ім'я: «Тліючий».

Познайомивши нас, керівник сказав, що використовувати справжні імена заборонено. За його словами, «Тліючим» він став через свій постійний пригнічений настрій та байдужість.

День 10

Уже більше тижня я спостерігаю за Тліючим. Хлопець майже не реагує на мою присутність. Навіть трохи дратує... Ох, не підходить мені робота вихователя...

З іншого боку, в інших кураторів з їхніми підопічними далеко не все так просто. Я навіть трохи рада, що мій не виносить мозок постійними капризами. Та що з ними всіма таке…

Одна з дівчат... Кодове ім'я: «Палаюча», як мені сказали, уже змінила трьох кураторів за рік.

День 30

Минув місяць. Усе налаштовувала себе, що скоро звикну до тутешньої атмосфери, але... Весь цей процес «навчання» з кожним днем починає викликати в мене все більше запитань.

Звичайні ігри впереміш із простими завданнями на перший погляд нічим не виділяються. Поведінка Тліючого... Емм... Не змінилася. Така ж крижинка. На прохання відгукується, але явно неохоче.

День 35

Сьогодні я спостерігала, як дівчина... Кодове ім'я: «Стрімка», довела до сліз свого куратора, і та вирішила звільнитися. Одна з двох найбільш «проблемних» підопічних. Я ж укотре була рада пасивності Тліючого.

День 63

Минуло два місяці. Досі запитань більше, ніж відповідей. Не те щоб мене це сильно хвилювало, але... Спостерігаючи за тим, що відбувається всередині сектора, я переконалася, що куратори зовсім не няньки.

Ми в досить хитрій формі формуємо у піддослідних особливе сприйняття. Привчаємо до безумовної дисципліни. Що ще... Так... Складаємо історію поведінки для спрощення й передбачуваності роботи з конкретною людиною.

Сказати по правді... Ми просто дресирувальники... Намагаємося скоригувати й підпорядкувати їхню волю. Підпорядкувати тих, кому в майбутньому буде підкорена ціла армада дронів.

Схоже, слова керівника не були перебільшенням...

День 99

Як і раніше, займаюся підготовкою і стежу за режимом. У Тліючого нещодавно був день народження. Захотіла дізнатися його краще і пронесла в секцію торт. Ох і довелося ж економити...

На диво, він подякував мені й покликав друга. Я жодного разу не бачила його в компанії «Мерехтливого», але вони, як мені здається, непогано ладнали й без слів.

Трохи пізніше до нас прибігла Палаюча. Напевно, найактивніша дівчина з усієї групи. Завжди займала перші місця за показниками.

Палаюча явно симпатизувала Мерехтливому й часто бігала за ним. Тліючий заперечувати новій компанії не став.

День 187

Ось і підійшов кінець моєї власної «адаптації». За пів року роботи більш-менш вдалося увійти в місцевий ритм. Навіть крики Стрімкої вже майже не дратують... Майже...

Так... Усередині сектора почалися зміни... До нас нещодавно прислали ще одну групу фахівців, які, за словами керівника, готуватимуть піддослідних до становлення «армад-лідерами».

І почалося...

У перший же тиждень зникло четверо з них. Кураторів одразу ж перевели в інші сектори без запитань, виселивши з гуртожитку того ж дня.

Я запитала одного з лікарів про те, що сталося, але він машинально відмазався, здається... «Відсутність реакції»? Ще й наполегливо попросив мене не пхати носа не в свою роботу.

День 210

Уранці я, як зазвичай, зайшла розбудити Тліючого. За весь час ні разу й не бачила його усмішки. Але здається, він став ставитися до мене набагато тепліше.

На накази, як і раніше, відгукується неохоче, правда, завжди ходить по п'ятах, щось малюючи у себе в альбомі.

Мені досі не по собі, які дивні всі ці армад-лідери…

День 297

Майже за рік моєї роботи вперше побачила, як Тліючий заплакав. Його старий плюшевий собака втратив око.

Через кілька годин пошуків Тліючий придумав оригінальний план.

Поцупив з однієї з ляльок Стрімкої сукню, чим, звісно, довів її до слів, і змайстрував із неї пов'язку на око.