Глава 24. Ти на це заслуговуєш

Чому його поява так підозріло збіглася з повідомленнями Невідомого? І чому, коли я думала про татуйовану спину зі зниклої світлини, у голові дедалі частіше з’являвся саме Джейк Джонсон зі своєю лінивою усмішкою й зухвалим поглядом?

Трохи з ним поговорю. Я хочу дізнатися правду. Він багато знав, навіть не знаючи мене особисто. А я не люблю опинятися в становищі, коли нічого не розумію. Як це було, наприклад, із моїм батьком.

А потім уже поїду до мами.

План звучав цілком розумно.

Ну… якщо не зважати на те, що моє життя останніми днями взагалі перестало мати щось спільне з розсудливістю.

Я підвелася, підійшла до шафи й після недовгих роздумів дістала джинси, чорний топ і шкіряну куртку. Без зайвої химерності. Без бажання щось комусь доводити. Просто одяг, у якому я почувалася собою — зібраною, мені було зручно, я виглядала досить привабливо й не була схожою на ту Рінату, яку колишній старанно намагався перетворити на суцільні комплекси.

Коли я вже застібала джинси, до кімнати без стуку влетіла Грейс. Звісно, як інакше.

Вона завмерла у дверях, окинула мене поглядом і театрально притиснула долоню до грудей.

— Боже, Рінато, ти виглядаєш неймовірно, — з почуттям сказала вона. — Я б у ноги впала. Ні, серйозно. Тільки стрілки зроби й не забудь підфарбувати вії, бо це буде злочином проти жіночої привабливості.

Я фиркнула, але підійшла до дзеркала.

Чому б і ні?

Мені вже не було так тривожно. Тобто… тривога все ще сиділа десь усередині, мов скалка, якої не видно, але яка щоразу неприємно дається взнаки. І все ж зараз мені раптом захотілося трохи причепуритися. Не для Джейка. І вже точно не заради Невідомого — хай він провалиться в цифрове пекло разом зі своїми повідомленнями.

Для себе.

Щоб у віддзеркаленні побачити не жертву дивної гри, не налякану дівчинку в чужій країні, а дівчину, яка приїхала сюди, щоб стати найкращою.

Я вивела тонкі стрілки, підфарбувала вії, провела по губах бальзамом і відступила на крок.

Із дзеркала на мене дивилася цілком приваблива дівчина. Світле волосся, рівно випрямлене праскою, топ підкреслював фігуру, шкіряна куртка додавала характеру. Нормально. Навіть більше ніж достатньо.

— От, — задоволено кивнула Грейс. — Тепер ти хоча б схожа на ту, заради якої хлопець із грошима, м’язами й поганою славою забув, як поводитися стримано.

— Дякую, від такого опису моє серце має розтанути? — сухо поцікавилася я.

— Ні, — серйозно відповіла вона. — Але самооцінка нехай підвищиться. Ти на це заслуговуєш, рідна.