Глава 21. Заберу тебе о шостій

Ні, не треба. Це було б незграбно.

Я примружилася, дивлячись на нього.

— Так, ти ловелас, — прошепотіла я у відповідь і кинула йому назад зім’ятий папірець.

А от шоколадку залишила собі.

Грейс тихо свиснула, а очі Джейка раптом спалахнули таким щирим зацікавленням, ніби я щойно не підколола його, а зробила найкращий комплімент у його житті.

— Ем, Нільсон і Джонсон, нам вийти й залишити вас наодинці? — раптом звернувся до нас викладач.

В аудиторії миттєво засвистіли й зааплодували. Я швидко вкрилася рум’янцем і поспіхом відкрила ноутбук, ховаючи палаюче обличчя. Усі погляди були звернені на мене.

Чорт, чорт, чорт!

І без того тепер на мене надто багато витріщалися, бо я натрапила на слід убивці. А тепер ще й через це.

— Професоре! Ви псуєте мої залицяння, — цілком серйозно сказав Джейк.

Аудиторія зареготала ще голосніше.

Я подумки побажала собі провалитися. Бажано разом зі стільцем. І краще одразу на нижній поверх. Там хоча б ніхто не побачить, як я помираю від сорому й ніяковості.

Викладач сперся на кафедру й із явним задоволенням подивився на нас. Здається, це видовище подобалося всім, окрім мене.

— О, все так серйозно? Міс Нільсон, погодьтеся вже на залицяння — містер Джонсон, здається, вже голову втратив.

Від цих слів аудиторія просто вибухнула.

Хтось аплодував гучніше, хтось свистів, а я, відчуваючи, як у мене палають навіть вуха, лише безпорадно усміхнулася викладачеві. От же ж… А на мене й далі дивилися всі!

— Я продовжую лекцію! — вже серйозніше додав він. — Раджу всім слухати, щоб залицяння не знадобилися на іспитах.

Усі зробили вигляд, що знову вкрай серйозно ставляться до історії США.

А в мій бік знову прилетів папірець.

Я розгорнула.

«Заберу тебе о шостій».

Я тихо фиркнула, склала записку й відклала її вбік.

Джейк не зводив із мене погляду до кінця заняття.

А Невідомий більше не писав.

Невже це й справді він? Тоді незрозуміло, чому під час зустрічі він удав, що не знає мене. Мабуть, це було частиною жарту й нового залицяння.

Я не думала, що він так швидко себе викриє. Тим краще. Уже ставало спокійніше. Бо одна справа — безликий голос у мережі. Інша — конкретний хлопець з університету, хай і надто самовпевнений. Ну, подумаєш, спину показав. Здається, для нього це звична річ. Для мене ж це було чимось незвичним. Головне, щоб Джейк про це не думав.

Хоч він і вгадав мій смак та був дуже наполегливий — а це мені подобалося. І ще мені подобалися його натреновані руки та спина…

Я на мить затримала погляд на Джейку і наші очі зустрілися.