Глава 19. Ось чудовий варіант, щоб переключитися

Я похмуро зиркнула на неї. То він, виходить, популярний хлопець? Ну, не дивно. Він цілком відповідав усім зовнішнім ознакам, тож… нічого дивного.

— Рік же тільки почався. Коли він устиг стати найпопулярнішим?

— Рік тільки почався, а до нього вже всі встигли приліпитися. І навіть дехто примудрився — у горизонтальному положенні, — багатозначно підморгнула вона.

О, тільки такого бабія мені в житті й бракувало для повного щастя — того, що змінює дівчат, мов рукавички. Якщо чесно, мені вистачило колишнього, а нового я й не хотіла. Тим паче такого!

Я розгорнула записку.

Написано було напрочуд гарним почерком. Точно самозакоханий. Вибачення за те, що загородив мені дорогу. І номер телефону.

Дуже мило.

Дуже вчасно.

Дуже зайве.

— Крихітко, я тобі так заздрю, — Грейс уже відверто стріляла в нього очима, по черзі поглядаючи то на записку з його номером, то на нього самого. — Це ж сам Джейк Джонсон! Казково багатий, вродливий і взагалі красень.

Коротше кажучи, ідеальний тип для Грейс.

— Було б чому, — пирхнула я, підсовуючи їй і шоколадку, і записку.

Мені й без Джейка було непросто. Ще бракувало його натовпу прихильниць, з якими довелося б воювати не за увагу Джейка, а просто за власне виживання.

— Ти що? — витріщилася Грейс. — З глузду з’їхала?

— Поки що, сподіваюся, при тямі, — пробурмотіла я.

— Схоже, що ні, крихітко! Тобі треба було забути свого колишнього. Ось чудовий варіант, щоб переключитися, раз уже з тим дурником із мережі нічого не вийшло. Тим більше він із тебе очей не зводить, — прошепотіла вона мені на вухо, щоб ніхто інший її не почув.

Я неохоче перевела погляд на Джейка.

І він справді дивився тільки на мене.

Не просто поглядав. Не ліниво оцінював, як це роблять вродливі хлопці, певні у власній чарівності. Ні. Він дивився уважно, зосереджено. І його, вочевидь, дратувало, що я без жодних вагань відсунула і шоколадку, і записку до Грейс, проігнорувавши його красивий жест.

Чудово.

Один пише мені з невідомого номера, знає про мою сім-картку й називає мене на ім’я. Другий мовчки з’ясовує, чому я не розтанула від шоколадки й кубиків преса. Я нервово ковтнула, намагаючись відволіктися на те, що говорив професор.

Раптом на парту прилетіла папірчина. Та що ж це таке! Я скоса глянула на Джейка, який буквально пропалював мене поглядом. А Грейс у відповідь так само пропалювала поглядом його, і я опинилася ніби між двох вогнів.

Я розгорнула папірець.

«Я не вгадав твоїх уподобань? Можу виправитися за вечерею. Запрошую тебе, крихітко».

Любі мої, всім доброї ночі! Будь ласка, додавайте книгу до бібліотеки, відстежуйте мене, а також ставьте ваші вподобайки!) Для мене це душе важливо!))))