Глава 18. Та ти в ударі, крихітко!

Грейс з’явилася якраз вчасно й плюхнулася поруч зі мною, важко дихаючи. Здавалося, вона дуже поспішала. Хоч ми й прокинулися водночас, виглядали зовсім по-різному. Волосся — ідеально вкладене світле пасмо, на губах легкий блиск, настрій чудовий, а в очах аж іскри.

Викладач уже почав заняття з історії США. На дошці рівним почерком з’являлися дати й прізвища, а я дивилася на екран і не могла відірватися. Чорт забирай, мені було страшно — раптом він знову зможе мені написати.

Втім, якщо тебе ігнорують, то й бажання писати зникає? Принаймні я на це сподівалася.

— Щось ти напружена, — замислено мовила Грейс, водночас заграючи поглядом із якимось хлопцем, що сидів на кілька парт попереду.

— Піду з мамою на обід, — відповіла я, знизавши плечима. Казати правду Грейс мені не хотілося. Якимось внутрішнім чуттям я розуміла, що її не варто цим тривожити.

Грейс трохи повернулася до мене.

— Ви з нею хіба не ладнаєте?

Я кивнула, ховаючи телефон під зошит.

— Та ладнаємо, звісно. Вона просто дуже за мене хвилюється. Переїзд і все таке, — зітхнула я.

І це була правда. Мама хвилювалася завжди. А після мого переїзду до Америки — особливо. Не те щоб вона мені не довіряла — просто переживала, як будь-яка мати, і хотіла проводити зі мною більше часу. Адже раніше ми бачилися не так часто. Переважно я жила з батьком.

Грейс розуміюче кивнула.

— Так, подруго, добре, коли є хтось, кому ти справді небайдужа, — пошепки сказала вона й жестом показала тому самому хлопцеві попереду, що передзвонить йому пізніше.

Я не втрималася.

— А ти швидко обросла хлопцями, — підколола я.

Грейс скривила носик і вже відкрила рота, щоб відповісти чимось дошкульним, але її погляд раптом ковзнув кудись вище. Брови піднялися. За моєю спиною хтось стояв?

— Бачу, ти теж, — сказала вона.

Хтось ледь відчутно торкнувся мого плеча.

Я здригнулася й різко обернулася. Серце пропустило удар і завмерло в грудях. Переді мною стояв той самий хлопець, на якого я випадково налетіла дорогою до університету.

Він мовчки поклав переді мною шоколадку разом із маленькою запискою.

Я машинально взяла і те, й інше, а він, ніби нічого особливого не сталося, пройшов далі й сів просто навпроти мене, у сусідньому ряду. Дорогою привітався з кількома хлопцями, потиснув їм руки. Усе виглядало цілком звично. Він уже встиг із усіма познайомитися? До речі, на попередній парі я його не бачила.

Я перевела погляд на шоколадку.

Молочна.

Моя улюблена.

На мить мені стало зовсім не по собі.

— Оце так, — мрійливо зітхнула Грейс. — Підчепити найпопулярнішого хлопця нашого університету. Та ти в ударі, крихітко!

Любі мої, всім доброї ночі! Будь ласка, додавайте книгу до бібліотеки, відстежуйте мене, а також ставьте ваші вподобайки!) Для мене це душе важливо!))))

Ми будемо раді бачити ваші комментарі!