Глава 14. Просто жарт

— Просто треба. — Я відмахнулась від подруги, як від комара, що дзижчить над вухом.

— Просто треба — це не відповідь. — Грейс тисла на мене.

Касир навіть не глянув на нас, коли я поклала картку на касу.

— Серйозно? — Грейс схилилася ближче. — Ти що, змінюєш номер? Чому?

Я розрахувалась, схопила пакет і рушила до виходу. Я якось не продумала цю розмову й зовсім не була до неї готова зараз.

— Ріно!

Вона наздогнала мене біля дверей магазину й схопила за лікоть.

— Ти сьогодні дивна. Спочатку панікуєш, тепер купуєш нову сім-картку. Що відбувається?

— Та нічого, — я намагалася не галасувати й поглядом показала Грейс, що треба вийти з магазину.

— Ну? — Вона й не думала відчепитися.

— Та я… — слова застрягли у горлі. Казати правду? Я не могла.

— У мене руки криві.

— Що? — Грейс здивовано витріщилася на мене.

— Та я пішла в душ, хотіла пісню увімкнути, і на телефон потрапила вода. Я перелякалася, що він зламається, почала діставати батарею й сім-карту. А потім… — я театрально зітхнула, розвівши руками, — впустила сім-карту в унітаз.

Секунда… дві.

— Ахахаха! Ти серйозно?! — зареготала Грейс. Її коробка з локшиною мало не випала з рук, так сильно вона сміялася. — Добре, що ми вийшли з магазину, а то той бідолага не зміг би спокійно спати ще два дні. Ти справді не прикалуєшся?

— Та ні, — я настільки увійшла в роль, що аж ногою тупнула. — Я ж кажу, руки в мене криві. І знаєш… не кожного дня кидаєш сім-карту в унітаз.

Я не збиралася вплутувати в це Грейс. Краще, щоб вона не знала, як і казав невідомий.

— Це точно, подруго, — Грейс витерла рукавом куртки сльози, що проступили від її реготу. — Оце ти дала. Я подумала, що це через того ненормального.

— Ні, — я нервово гигикнула. — Я ж його заблокувала.

Грейс час від часу хіхікала всю дорогу до квартири, згадуючи мою «сімку в унітазі», а я лише криво посміхалася, роблячи вигляд, що мене це теж смішить.

Насправді ж думки крутилися зовсім про інше.

Додому ми повернулися швидко. Грейс одразу попрямувала на кухню — щось доїдати і паралельно зависати у своєму телефоні.

Я ж одразу зачинилася у своїй кімнаті. Поставила коробочку з локшиною на стіл і дістала конверт з новою сім-картою.

Пальці трохи тремтіли, коли я відкривала телефон. Вставила нову картку. Увімкнула.

Екран одразу спалахнув. Налаштування автоматично зловили нову мережу, і вже через кілька секунд я знову була на зв’язку. Груди нарешті розтиснулися, і я повільно видихнула, навіть не помітивши, що до цього майже не дихала.

Це все був жарт. Поганий жарт. І тепер він мене точно не знайде. Точно ж?

Любі мої, всім доброї ночі! Будь ласка, додавайте книгу до бібліотеки, відстежуйте мене, а також ставьте ваші вподобайки!) Для мене це душе важливо!))))

Буду рада вашим комментарям! Вас так багато! Аж 300!!!! Хоча б "дякую" напишіть((((