Глава 5. Його пронизливий погляд

Я з зусиллям облизала пересохлі губи й повільно провела поглядом по аудиторії. Я сиділа майже на самому краю — на лаві біля стіни. Отже, той, хто дивився на мене, мав бути ближче до вікон або десь посередині рядів.

Студенти перемовлялися, хтось гортав конспект, хтось сміявся. Ніхто на мене не дивився. Жодного пильного погляду.

Примарилося? Я раз по разу зупинялася на чиїхось очах, але ні в одному з них не було того тиску, тієї напруги.

— Гей, Земля викликає Рінату!

Перед моїм обличчям клацнули пальцями. Я здригнулася й виринула зі своїх думок. Грейс підсунулася майже впритул, невдоволено насупившись. Схоже, вона щось мені казала, а я її не слухала.

— Ой, так-так, — я хутко розвернулася до неї.

Вона сунула мені в руки мій телефон. На екрані світився якийсь новий застосунок із піктограмою котика.

— Дивись, ось твої повідомлення, а тут ще є стрічка. Користуйся.

Я глянула — і в мене відвисла щелепа.

— Що це за фото на аватарці?! — я, почервонівши, ткнула пальцем у екран.

З аватарки на мене дивилася… я сама: топ, відкриті плечі, джемпер сповз із одного, волосся розпущене, очі трохи примружені. Фото з якоїсь вечірки, де я навіть не пам’ятала, що таке знімала. У галерею я взагалі заходила рідко.

— А що? Чудове фото, — незворушно відповіла Грейс. — Тут ти в топі, і все красиве видно. Нема чого даремно приховувати таку красу. Та й очі у тебе великі… Красуня!

Вона підняла великий палець угору.

Я ж бачила себе в дзеркалі. І на ваги ставала. І щойно слухала «лекцію» від колишнього: «ти розповніла, у тебе стегна більші, ніж у мене ноги». І все одно зараз… я дивилася на екран і розуміла: так, можливо, не худорлява, але з аватарки на мене дивилася не безнадійна невдаха, а цілком нормальна дівчина. І на вигляд — цілком приваблива. Падлюка вибив із мене віру в себе.

Гаразд. Один раз у житті я таки заслужила зухвалу аватарку. Просто заради цікавості.

Телефон раптом завібрував і вібрація не вщухала. Екран спалахнув цілим водоспадом сповіщень.

— Що за… — видихнула я, спостерігаючи, як угорі один за одним вискакують значки:

Новий вподобай. Нове повідомлення. Вам написали. Новий запит у чат.

Грейс дивилася на мене з широкою, дуже промовистою усмішкою.

— Тому я й поставила беззвучний режим, — гордо пояснила вона. — Чоловіки, як голодні пси, кидаються на нові профілі. Та й ти красуня. А твій колишній — лошара. Прийми цей факт якомога швидше.

Ну що ж, дякую. Без спілкування я зараз точно не помру. Скоріше потону в ньому.

Я прокрутила список чатів. Там було вже з два десятки діалогів.

Любі наші, ваша відтримка дуже важлива для нас 
Дякуємо за ваші коментарі!)))))