Глава 4. Мій колишній хлопець

Я лише кивнула й прикусила губу. Зрадницькі сльози знову підступали до очей. І, ніби навмисне, на телефоні спалахнула наша з Артемом спільна світлина. До біса, треба змінити заставку. Я закотила очі й поклала телефон екраном донизу.

Грейс це помітила й багатозначно звела брови, даючи зрозуміти, що дуже хоче знати, кого саме слід проклинати.

— Знову мій колишній хлопець мотав мені нерви, — уточнила я, навмисне наголосивши на слові колишній.

Грейс була моєю єдиною подругою тут, тож я без приховувань виклала їй усе, як є. Зрештою, їй доведеться жити зі мною в одній квартирі, і важко було б пояснити, чому я раптом ридаю. Та й попри зовнішність легковажної білявки, Грейс ніколи не видавала моїх таємниць.

— От же ж гидота! — обурилася вона. — Від мене можеш нічого не приховувати, малявко. Бажаю йому, щоб живіт скрутило! А ми тобі нового знайдемо, га? — підморгнула Грейс, а тоді клацнула пальцями й показала на своєму телефоні якесь незнайоме мені застосунком.

— Не впевнена, що після всього цього хочу знову лізти в те багно, яке називається «серйозні стосунки», — пробурмотіла я, але Грейс лише відмахнулася.

— Ні-ні, ти тільки поглянь!

Я тяжко зітхнула й нахилилася до екрана.

— Ось. Нова соцмережа. Тут уже все наше містечко сидить. І не лише — пів Америки. Зареєструйся. Від того невдахи й сліду не залишиться.

На екрані миготіла стильна темна платформа із сотнями профілів.

Виглядало доволі цікаво. Та й знайомих, окрім Грейс, у мене не було. А якщо я зараз провалюся в тугу, то й навчання закину, й замкнуся у своїй кімнаті. А мені треба було рухатися. Треба щось робити. Треба бодай якось відволіктися!

— Гадаєш, варто?

— Авжеж, любонько! Найкращий спосіб забути — почати спілкуватися з кимось розумнішим за попереднього. І тобі зовсім не обов’язково з ним зустрічатися.

Ну… у спілкуванні нічого поганого немає. І зустрічатися справді необов’язково. Грейс говорила слушні речі.

— Ой, зараз почнеш ломитися! Дай сюди, — вона закотила очі, взяла мій телефон, швидко ввела пароль і завантажила застосунок.

Я ніяково хихикнула і раптом застигла. Поки Грейс створювала мені профіль, я не могла й поворухнутися. З’явилося відчуття, ніби хтось дивиться просто на мене.

Погляд — важкий, пронизливий, ніби пробивався просто під шкіру. Наче притискав мене до лави.

Холодні мурашки ковзнули хребтом. Дихати стало складніше. Волосся на потилиці стало дибки. Серце забило шалено. У роті раптом пересохло.

Ми раді вас бачити, любі читачі у новій історії!) Вона буде про дуже-дуже цікаві стосунки :) І абсолютно безкоштовною! Всі зможуть почитати!) Підтримайте нас, будь ласка, вподобайками, коментарями та всім-всім, що можна!)