Глава 3. Знову твій хлопець мотузить тобі нерви?

Я роззявила рота, забувши всю людську мову. Він узагалі втратив будь-який сором! Усе говорив і говорив про Наталю, й я не витримала.

— Пішов ти до дідька, виродку! — прошипіла я й натисла «завершити».

Екран згас. Разом із ним — три роки мого життя.

Я ще кілька секунд стояла, вдивляючись у власне відображення в дзеркалі біля дверей до вбиральні. На диво — відчинених.

Так, я не була моделлю й хотіла мати не лише родину, а й власні мрії та прагнення. Невже це погано, і саме тому я «не підходила» для сім’ї? Здається, це зовсім не повинно шкодити сімейному щастю.

Можливо, я помиляюся…

Гарячі сльози стікали щоками, я розмазувала туш і тіні, які так старанно наносила, аби хоча б виглядати пристойно у свій перший навчальний день. Ні, у такому вигляді з’являтися в аудиторії просто не можна. Тим паче — у перший, важливий день.

Я зайшла до вбиральні й поспіхом почала приводити себе до ладу. Зараз не час убиватися через Артема, але всередині все розсипалося й пекло. Було так паскудно морально, що хотілося вити. Хоч би присісти на підлогу й добряче проридати кілька днів.

Навіщо він узагалі був зі мною, якщо я, за його словами, навіть не годжуся для сімейного життя?

Я підправила макіяж і вийшла з вбиральні.

До аудиторії залишалося менше хвилини.

Першою стояла вступна лекція з кримінальної психології — пропустити в перший день? Ніколи. Прийду додому й тоді вже скільки завгодно займатимусь самокатуванням.

В аудиторії стояв гамір, студенти розсаджувалися по місцях. Віталися, знайомилися, гуртувалися у невеликі компанії.

І мені теж варто було б знайти свою, щоб швидше влитися в колектив. Я з іншої культури й ніколи не жила в Америці. Мені дуже потрібні нові знайомства. Але не зараз… я морально розбита.

Поглядом я знайшла Грейс, мою сусідку по квартирі, з якою ми познайомилися цілком випадково й дивом опинилися на одному факультеті. Я кинула сумку на стіл і втомлено опустилася поруч із нею.

— О, привіт, любонько! — Грейс чмокнула мене в щоку, залишивши слід від блиску.

Від неї пахло якимись шалено солодкими парфумами, і загалом вона виглядала просто бездоганно. Ідеально вкладені біляві кучері спадали на рожеву блузку з глибоким вирізом.

Вона окинула мене уважним поглядом.

— Ти виглядаєш так, ніби щойно когось прикінчила, — протягнула вона.

— Поки ні, на жаль, — сухо відповіла я, стягуючи джемпер. Недбало поклала його поруч і дістала з сумки ноутбук, поклавши зверху телефон.

— О-о-о, я впізнаю цей погляд! Знову твій хлопець мотузить тобі нерви? — миттєво здогадалася Грейс, прошепотівши мені на вухо. Навколо ж сиділи студенти, й не хотілося, щоб вони почули всю нашу розмову.

Любі мої, всім добрий день! Будь ласка, додавайте книгу до бібліотеки, відстежуйте мене, а також ставьте ваші вподобайки!) Для мене це душе важливо!))))

Підтримайте комментарями!