Глава 2. Ти мені не потрібна

— Ти мене вже дістала. Коли ти, нарешті, повернешся додому, Рінато? — втомлено протягнув Артем. — Я не хочу цих стосунків на відстані. І чекати тебе теж не збираюся. Їдь назад, тут і вступиш до університету.

Я зупинилася посеред університетського коридору, затиснувши телефон між вухом і плечем та перехоплюючи сумку з ноутбуком. Студенти проходили повз, штовхалися, а в мене таке враження — життя котилося шкереберть. Уже два тижні я слухала одне й те саме від Артема. Мого хлопця.

— Це ж не назавжди, — благально прошепотіла я. — Ти можеш перевестися. Ти спортсмен, тобі найпростіше. Тут чудова програма. Мама живе тут, нам не доведеться починати з нуля. Я вже вступила. І… ти ж знаєш, що саме тут найкращий факультет для майбутніх профайлерів!

Він тяжко зітхнув.

— Я не бачу в цьому сенсу.

Я завмерла посеред коридору.

— Сенсу? — перепитала я. — Ми зустрічалися три роки, і ти не бачиш сенсу? Ми ж навіть сім’ю планували, весілля…

— Я знайшов іншу, — вимовив він із роздратуванням. — І взагалі… у мене інші плани на життя. Ти до них не входиш.

Що… що, до біса?!

— Які плани? Як це не входжу? — видихнула я.

— Я хочу сім’ю, Рінато. Нормальну. А такі, як ти, для сім’ї не годяться.

Усередині щось неприємно заскреготіло й стяглося, ніби скручене в тугу пружину. До горла підкотив нудотний клубок. Дідько, через усі ці сварки я майже нічого не їла. Ледве стояла на ногах.

— Такі, як я? Це які ж? — хрипко уточнила я, відчуваючи, як у грудях наростає злість.

— Кар’єристки, які забивають на свого чоловіка. Холодні, вічно у своїх книжках. Ти себе бачила? — осудливо кинув він. — Розповніла, загрубішала. Стегна більші, ніж у мене. А я — чоловік! Кому таке потрібно? І кому потрібна жінка з кар’єрою?

— Ти зараз серйозно? — прошепотіла я, прикусивши губу. Очі пекло від сліз, що підступали.

— Авжеж. Ти не розумієш, як має будуватися сім’я? Усе має бути на благо чоловіка. Навіщо тобі професія? Твоє завдання — вдало вийти заміж, народити дитину, а далі стежити, щоб у твого чоловіка все складалося як треба. А ти кинула мене самого. Сама ж знаєш, як важливо для чоловіка, щоб поруч була жінка. Я хочу жіночої уваги… загалом, ти зрозуміла.

На мить світ просто зник. Земля під ногами провалилася, дихання перехопило, голова закрутилася, і я ледве не впустила сумку з ноутбуком. Одним-єдиним реченням він перекреслив усі мої мрії, мої прагнення. Стати профайлером — це навіть більше, ніж мрія. Це — заради моєї родини. Заради батька, якого підставили.

— А от Наталя… вона зовсім інша, розумієш? Вона не егоїстка, думає не лише про себе, не те, що ти…

Наталя? То це його нова дівчина?! Тобто… він, будучи зі мною, знайшов іншу? І ще й не соромиться називати її на ім’я?!

— Артеме.

— Я вирішив подарувати їй те кільце, що купив для тебе. Ну, добру ж не пропадати.