Глава 1. Мій переслідувач

Я її переслідувач і вже зовсім поруч.

Ще тиждень і вона стане моєю.

Я помітив, як вона зайшла до аудиторії. Така неземна, що я одразу почав пожирати її поглядом. Смачненька дівчинка.

Довге, пряме, світле волосся спадало нижче принадних сідниць. Джемпер приховував решту, але я бачив її вже не раз, тож домальовував у думках лінії її тіла: стрункі ноги, тонкий стан.

Від цих спогадів у мені розгорілося бажання.

Я прикрив очі, стримуючи голод.

Я дуже голодний.

Нею.

Дарма вона не зачиняла вікна… згодом я їх заб’ю наглухо, щоб ніхто більше не смів дивитися на мою дівчинку.

Її красиве обличчя розчервонілося. Вона прикушувала пухкі рожеві губи. Зараз вони були злегка розтулені і це шалено зводило з розуму. Здавалося, її парфуми з ледь вловимим ароматом п’яної вишні огорнули всю аудиторію. Хтось би цього й не відчув, але я впізнаю цей запах завжди.

Глибокі й звабні блакитні очі розгублено оглянули аудиторію. Як завжди, вона мене не помітила.

Вона тут нікого не знає. І мене теж.

Я уважніше придивився — ледь помітно, так, щоб ніхто й не здогадався, що я втупився в неї, мов навіжений маніяк.

Вона плакала?

Перед очима потемніло від люті. Пальці судомно зімкнулися в кулаки. Я вже мріяв відправити на той світ покидька, який посмів її образити. Я приблизно знав, який виродок зачепив її почуття.

Недовго тобі лишилося, хлопче. Доживай свої останні дні — і ти більше ніколи не наблизишся до моєї дівчинки.

На її емоційний стан повинен впливати лише я.

Ніхто інший.

Вона — моя.

Я давно за нею стежу. Знаю її розклад. Знаю, чим вона живе й що робить. Я навіть знаю шлейф її аромату.

Вона вивчена до дрібниць. Мною.

І що найдивніше — вона теж вивчала мене за матеріалами з Інтернету, навіть не здогадуючись, наскільки я поруч.

Я дуже близько, люба.

І зовсім скоро ти про мене дізнаєшся.

Бачу, мій план уже працює. Я дістав телефон і написав текстове повідомлення для моєї малечі.

Гра почалася, Ріно.