Розділ 6. Осердя

Вони йшли вузькими вулицями центру, де повітря стало важким, а тіні на стінах рухалися самостійно. Кожен крок відчувався неприродно довго, ніби час сам розтягувався під напругою Хижака.

Нарешті вони дійшли до серця міста — місця, яке називали «осердям годинника». Тут простір був чужий, навіть знайомі ліхтарі здавалися спотвореними. Під ногами сипався чорний пісок, густий і сипкий, як розсипані години. Він хрумтів під кожним кроком, і в ньому блукали Загублені, які ходили серед втраченої пам’яті, безпорадно шукаючи себе.

Двійник зупинився, погляд спрямований на океан чорного піску.
— Тут збирається все, що люди віддають, — прошепотів він. — Кожна хвилина, кожна секунда… і всі, хто вже не може відновитися.

Повітря стало густішим, наче саме життя сповільнилося. І тоді вони побачили його чи, точніше, їх. Тіні, які стрибали по піску, не були однією істотою. Це були сотні, тисячі відображень людей, кожне складене з чужого часу. Їхні очі світилися голодом, їхні рухи повторювали знайомі кроки, жести, які він пам’ятав з власного життя.

— Хижак… він не один, — тихо промовив Двійник. — Це ми самі. Кожен, хто віддає час, створює його.

І тоді він зрозумів страшну правду: тінь, яка мучила його, яка виривала спогади і залишала порожнечу, — це було його власне майбутнє «я», яке живе на залишках минулого. Воно харчується втраченими хвилинами, щоб вижити, і кожна втрата робила його сильнішим.

Чорний пісок під ногами шумів від руху Загублених. Вони блукали, мов привиди власного часу, і кожен їхній погляд був одночасно обвинуваченням і проханням: «Поверни нас».

Двійник простягнув руку:
— Ми можемо спробувати зібрати себе. Або залишимося частиною цього… океану.

Він глянув на себе, на тінь, яка ще недавно була лише ворогом, а тепер стала можливістю. Пам’ять тремтіла, уламки минулого світилися перед очима. І стало ясно: боротьба закінчиться тільки тоді, коли він зробить вибір між страхом і власним відновленням.

Хижак, його майбутнє «я», рухався серед Загублених, і з кожним його кроком час прискорювався і зупинявся одночасно. Мить, яка здавалась остаточною, ще могла стати початком… або кінцем.