Вторгнення казок 4: Опір. 

Арія нервово вслухалася в перешіптування членів ради. Збоку це виглядало так, наче вона чекала на вирок суду. Уся вища аристократія, банкіри та власники найбільших підприємств занурилися в обговорення; ще хвилину тому і досі вони не могли дійти бодай якогось спільного висновку. Круглою залою доносилися уривки реплік — суміш перестороги, прихованого страху та сумніву.

– Шановні, якщо ви забули, – перервала їхній шепіт Арія, оглядаючи присутніх соколиним поглядом, – то сім'я Конті також є повноправним членом ради.

– Не зовсім, – зауважила Кастелла Дарсі.

Арію вкотре пересмикнуло від її голосу. Ця жінка була найбридкішою комбінацією з усіх можливих. Спадкова аристократка, рід якої не просто переживав, а й майстерно наживався на будь-яких внутрішніх конфліктах, боротьбі за престол чи громадських повстаннях. Не беручи участі в жодному з них, Дарсі зрештою просто надавали позики майбутнім переможцям, щоб потім роками збирати криваві дивіденди. Особливо багато вони винесли з останнього конфлікту — незначного, але вирішального, коли теперішній король Ларс Гвінзель остаточно закріпив власну владу.

Їхнє багатство брало початок із численних порушень законів про підприємництво, проте їхній рід завжди залишався політично активним. Дарсі поводилися так, наче вони — вихідці з самих низів, що знають справжній смак голоду, ось тільки насправді вони завжди були при грошах. Їхня тактика поширювалася і далеко поза межі Болонії: завозячи капітал у інші округи, вони буквально купували собі місця при владі, як це і сталося з її небожем Клаєм Дарсі.

«І чомусь цей малий покидьок, що засів у Вені, не повідомив короля про майбутнє вторгнення... якби не сили Аспектрума, ми були б знищені самим лише фактором несподіванки. Аморальна ти суко!» – лютувала про себе Арія, але сказати цього вголос не могла. Доводилося аргументувати все нещодавнім нападом Перевертня. Якби вона заговорила про повномасштабне вторгнення об'єднаних людсько-химерних військ, цей діалог можна було б вважати закінченим — рада просто не повірила б дівчині, яка офіційно не могла володіти подібною інформацією.

– Офіційно ваш батько є членом ради, а ви на його місці перебуваєте лише тимчасово, – холодно продовжила Кастелла.

– Я маю офіційні документи, що дозволяють мені говорити від його імені та приймати будь-які рішення.

– А ще мені здається, що у вас, крім прав, були і прямі обов'язки — охороняти Болонію від будь-якої зовнішньої загрози. Але чомусь ви про це не згадуєте, – єхидно зазначила Кастелла. – У результаті вашої необачності загинуло кілька містян та десяток агентів Інквізиції, вже не кажучи про найгірше — втрату іміджу королем. Весь цей час володар намагався уберегти своїх підданих від страхів реального світу, і всього однієї вашої помилки вистачило, щоб вмить зруйнувати цю ілюзію.

Стримуючи лють, Арія затиснула кулаки, впиваючись нігтями в шкіру долонь. Вона могла б відповісти, детально пояснити складну біологію Перевертнів та їхню радикальну відмінність від інших химер; могла б розповісти, як саме працює ксенобар'єр та описати його вразливі місця. На її захист можна було б навести безліч фактів, що свідчили б про її невинність, але для влади, яка робила все, щоб заперечувати реальність, усі ці слова прозвучали б як жалюгідні виправдання.

– Немає сенсу сипати взаємними звинуваченнями, – пройшовся залою шиплячий голос, що нагадував перешкоди на старому радіо.

У мідну маску говорив наголо поголений чоловік з останнього ряду. Його голос звучав дивно — однаково голосно для кожного в залі. З-за пошрамованих повік мисливським поглядом дивилися сіро-блакитні очі, поки саме тіло залишалося майже нерухомим. «Верховний інквізитор Кріл» — хтось із радників ледь чутно промовив його ім'я, але той, не звертаючи уваги, продовжив:
– Я знаю, що вам усім, крім дівчини, кортить звинуватити і мене. Інквізиція теж не виконала свою місію — ми допустилися тієї ж помилки, що і рід Конті. І при всій моїй нелюбові та упередженості до ксеномантів, я все ж мушу підтримати панну Арію.

Сама Арія цій підтримці зовсім не була рада. Вона знала, що це за людина. Кастелла була огидною, та все ж нею керувала чиста вигода, можлива лише в процвітаючому світі. Кріл Мунто ж був чоловіком, який жив виключно ідеями про чистоту людської раси та винищення всього химерного — заради цього він був готовий на будь-що.

– Інквізиція розбереться з наслідками. Ми проведемо «виховні заходи» та чистки серед свідків тих подій — усе, аби Болонія й надалі залишалася підпорядкована картині світу, яку вибудував король.

«Покидьок», – здригнулася Арія.

– За нашими свідченнями, що підтверджені жертвами серед інквізиторів та словами панни Конті, не так давно по межах ксенобар'єру прилетіло два снаряди. Судячи з заокругленої форми каміння, його готували саме для пострілу, а повторення траєкторії вказує на прицільну атаку. Це сталося за кілька днів до прориву.

– То що, – запитливо втрутився геть недолугий міністр оборони, котрий у королівстві виконував роль радше декоратора військ, – цей Перевертень спочатку намагався пробити стіну камінням, а коли не вийшло — увійшов самотужки?

– Бляха, ні! – не стерпіла такої наївності Арія. – Це була зовсім інша істота, яка намагалася потрапити в Болонію власним шляхом!

Половина міністрів після цих слів буквально втиснулися у свої крісла.

– Я доповню слова панни Конті, – промовив Верховний інквізитор Кріл. – Оскільки пуск снарядів був здійснений з доволі великої відстані та вони не слугували допоміжним фактором під час нападу Перевертня, ми схильні вважати, що ці дві атаки ніяк не пов'язані між собою.

– Тобто дві різні істоти, – вступив у розмову власник найбільшого банку, – напали на нас майже одночасно з причин, що не пов'язані одна з одною?

– Не зовсім так, – відказала Арія. – Причина може бути й однією, але вони точно не співпрацюють. Шановні члени ради, у нас є привід вважати, що з певних причин територія нашої держави раптом почала цікавити вищих химер. Ні мені, ні Інквізиції наразі не відомо, що саме слугувало приводом, але чим би це не було — воно спровокувало два абсолютно різні напади. І немає жодних гарантій, що завтра не буде третього, четвертого чи п'ятого. Саме тому, з огляду на серйозність ситуації, нам необхідна особиста аудієнція з королем. Попри свою позицію, він має почути ці факти особисто, адже саме за його наказом Орден Тамплієрів та Церква Теосу зможуть виділити необхідну допомогу. Скажу прямо: якщо король не зрозуміє всю небезпеку цієї справи — нам усім кінець.