2.2: Альтернатива.

Захисні закляття: “Арк” – виставивши долоню вперед, дівчина утворила перед собою прозору стіну, що виділялася у просторі лише по краях – там лінії проломлювалися, переливаючись спотвореним світлом. “Блоб” – теж видавалося невидимим оку, але під певним кутом зображення викривлялося, формуючи у повітрі хмари з бульбашок. Назване закляття було так, бо ксеонія, з котрої утворювалися кулі, за консистенцією нагадувала згустки слизу. “Реверс” – звучно промовила Арія, але нічого не відбулося. Тоді вона запропонувала Кайнзу кинути в неї камінцем з усієї сили, проте, відчуваючи підступ, той одразу відмовився.
– Правильне рішення! – схвалила вона його вибір. – Камінець би просто зупинився у зоні досяжності моєї аури, а тоді б полетів назад в тебе!
“Аверс” – закляття, подібне до попереднього, але воно використовувалося при множинних загрозах. Аура відбивала удари рикошетом, зі слабшою силою та без чіткої траєкторії.

– Ти знаєш, що битви між ксеномантами, попри руйнівну осяжність, в більшості проходять на відстані рукопашного бою? Здалека це наче смертоносний салют – безперервні атаки один одного смертельними закляттями, але, як розумієш, з розвитком вбивчих заклять не менш стрімко розвивався й захист від них! Нині перемогти ксеноманта з відстані майже неможливо. Навіть самоучки спершу навчаються захисту, і тільки після — решті. Через цю проблему, аби перемогти супротивника напевне, останні пів століття ксеноманти переходили на ближній бій. Ти, може, й не знав, але я, до речі, майстерка з боксу?

– Говори прямо. Твоя садистська натура знову хоче мене відлупцювати, та ще й у моїй же свідомості. Безперечно, ти добуваєш максимум з моєї гостинності.
– Ні! Я просто підводжу до найголовнішого.

Дівчина підійшла, протягуючи Кайнзу долоню. Хлопець з підозрою на суплекс торкнувся її. Він спробував здавити її зап'ястя щосили, але марно – щось незриме, лускате покривало її шкіру та одяг.

– “Атрітос” – моє тіло вкривається бронею із чисельних багатогранних сполук, настільки малих, що їх не видно оку – менших за пори на шкірі, при цьому майже невразливих. Закляття відбиває та розсіює випромінювальну та кінетичну енергію. Я хотіла, щоб ти мав це на увазі, Кайнзе. Якщо не зберешся застосовувати силу, то тобі краще утриматися від конфронтацій з ксеномантами. Я покажу тобі його міцність! Ти ж можеш створити якусь блискавку чи вогняну кулю – потрібне джерело направленої енергії? Тільки не жалій сил!

– Звісно, ми ж у моєму розумі! Створення подібного не забере у мене сил! Вибирай, що ближче до душі, і я гарантую, що кину цим у тебе!
– Щось ти аж надто радий… Невже хочеш помститися мені за попередні рази?
– Зовсім ні! На відміну від тебе, у мене немає фетиша на садизм, а враховуючи, що я божественне втілення, мені взагалі не пристало керуватися почуттям помсти. Але якщо ти вже просиш сама – то готуйся!

Кайнз розправив руки, піднявши погляд у небо, що затягувалося нескінченною чергою чорних хмар. Після роздався грім – з неба посипалися червоні іскри, мов хтось нагорі добував вогонь за допомогою тертя кременю. Вмить непроглядна чорнота, що відкидала суцільну тінь на ті землі, загорілася, перетворюючись на суцільний вогонь. Дівчина й не мислила, що Кайнз аж настільки образився на неї. Втім, вона не зупиняла його. Набравшись рішучості, Арія зайняла бойову стійку в очікуванні апокаліптичного удару.

“Прощавай…!” – прошепотів Кайнз.
Небеса ще дужче розжарілися, засліплюючи, мов сонце. Полум'я скрутилося у вогняний метеорит. Але з того пекла на виході вилетіла маленька тліюча кулька радіусом менш ніж метр. Повільно, наче сніжинка, вона спускалася на дівчину.

– Ти придурок! – констатувала Арія.
– Навіть і без моєї сили співчуття можу сказати впевнено – ти добряче навалила в штани.
– Дійсно придурок! – утвердилася Арія. – До дідька тебе, Аспекте приколів – переходимо до решти.

Наступними були закляття трансформації у три пари: Розширення по точці об'єкта та Звуження (стягнення). Розрідження, що дозволяло перетворити цегляну стіну на цементну масу, та Ствердіння, яке дозволяло перетворити клаптик паперу на лист гартованої сталі. Контроль – надавав силу спотворювати речі у різні форми, на противагу Дистопії, що просто руйнувала камінь на пил. Закляття трансформації впливали виключно на неживе, будучи не в змозі маніпулювати органікою.

Останні чотири закляття у категорії рух: “Слайз”, добре знайомий Кайнзу – дозволяв переміщатися на величезні відстані до обмеженого числа точок. Його молодший брат “Апекс” – вмить телепортував ксеноманта на відстань у радіусі п'яти метрів. Закляття польоту “Плюма” не давало повноцінної можливості керувати польотом, людина просто відривалася від землі на довільну висоту, переміщення ж здійснювалося коштом того ж “Апексу”. Останнє з категорії руху – “Фантом”, перетворювало людину на привида, здатного проходити крізь стіни. З усіх типів заклять ним користувалися найменше. Головна причина – важка контрольованість у примарному стані, висока вірогідність провалитися під землю або ж невдало матеріалізуватися під час знаходження в об'єкті. Воно посідає перше місце серед випадкових смертей початківців у ксеномантії, а ті, хто мали досвід, майже не зверталися до нього, оскільки решта заклять були не менш ефективними у поставлених задачах і не мали стільки мороки. Тільки у рідкісних випадках вмілі ксеноманти використовували його, наділяючи ефектом фантома не все тіло, а лише певну частину.

Чотири категорії ксеонії породжували як мінімум три популярних галузі: “Медицина”, “Сенсорика” та “Аналітика”. При цьому загалом можливість створення чогось нового впиралася лише в майстерність ксеноманта, досвід та уяву.

Першого створеного Кайнзом світу, де той вивчав на собі наслідки атак ксеонії Арії, не вдалося побачити. Під час занять він почав брати перерви, випроваджуючи Арію з ментального виміру, а коли та поверталася, перед очима поставала геть інша місцина: нічна пустеля, місто під мрячним дощем, гальковий пляж острівця з величезною теплицею, Темний ліс – різноманітні закутки химерних біомів, про які дівчина знала лиш з книг, дивна архітектура, котру неможливо було з чимось порівнювати. Що було не так з попередніми вимірами – важко було сказати. Арія не встигала угледіти бодай якихось змін, але, повертаючись в реальність, завжди зустрічала розгублений вираз обличчя.