2.0: Ксеонія: Практика.

Урок перший.

– Ми тут одні, – переконався Кайнз, не побачивши й не відчувши нікого залі крипти.

Ця частина приміщення виглядала справді занедбаною навіть для стародавньої будівлі: обголені та розбиті стіни вм'яті всередину, або випуклі немов затверділа карамель, підлога ямиста, подекуди пориста ніби губка, а зі стелі нависали над головою цегляні бурулі.

– Так, Кайнзе – ми тут лише у двох. Це, як бачиш, тренувальна зала – було б не настільки очевидно, якби Тресс полагодила її після себе. 

– Ясно. Але, у мене інше питання: що я тут роблю? Я ж ще не ксеномант.

– Вірно – ти не ксеномант, поки, а може й взагалі ніколи. Однак це не означає, що з нашою силою можна бути легковажним. Я можу розповісти тобі про кожне закляття, але суть покаже лиш практика. Описувати їх словами – все одно, що глухому намагатися донести, як звучать ноти. А, як я казала – крім базових видів заклять типу атаки, захисту, трансформації та руху є ще й комбінації. Висока доля вірогідності, що при зустрічі з ксеномантом, який об'єднує декілька типів ти не зможеш вчасно зрозуміти, що відбувається. Не знаючи основ, хіба, що будеш відбиватися власними силами аспектума…

– Це виключено, – одразу відказав Кайнз. 

– Як скажеш. А, тепер якщо ти в цьому впевнений – піди та притулись, до дальньої стіни.

– Га? Чим обличчям? 

– Ні спиною. Ти ж мусиш бачити. 

Кайнз без заперечень рушив вперед, навіть не озираючись. Дійшовши він обернувся спершись плечима на криву поверхню. Придивившись до силуету Арії то побачив дещо не зрозуміле: чомусь дівчина стояла націлюючи в на нього червоний заряд блискавиці. У непорозумінні, дивуючись її діям, Кайнз сумніваючись підбирав слова, аби дізнатися її наміри, але він не встиг, адже секунда і спалах вже летів в нього.  

Водночас вивільнивши закляття Арії відчула, як її наповнює абсолютний страх. Від волосся і до кінчиків пальців, кожна клітина сигналізувала про появу непоборної загрози. Не усвідомлюючи, вона рефлекторно відстрибнула назад, ставлячи між собою та хлопцем бар'єр з вихору синього полум'я. Відчуття кричали її, що ті клешні, лапи, руки, мацаки Енена показані Кайнзом з його спогадів тягнуться до неї невидимою хвилею в цю саму мить. 

Рівно через три секунди ця психічна атака розвіялася наче її не було. Арія скасувала свій бар'єр полум'я, проте все ще не могла зробити й кроку. Дівчина бачила з відстані, як Вольфганг стоїть поруч з Кайнзом направляючи на його горло кінчик оголеної шаблі. 

– Відпусти його! – крикнула на нього.

Прищулившись Вольфганг  метнув погляд на дівчину, котрої від страху збилося дихання. Після він поглянув  на Кайнза, мовчки забравши лезо від його горла.  

– Не хочу виправдуватися, але я цього не хотів, – промовив намагаючись не рухатися Кайнз, – Це інстинктивний механізм самозахисту.

– Та я вірю, –  підтримала Арія, – Пробач, але мені потрібно було впевнитися, що ти потайки не читаєш наших думок, тобто робиш, те, що й обіцяв. Доволі імпульсивне рішення, проте тепер мені стало трішки легше, перебувати з тобою на одинці… – говорила вона стримуючи стукіт власного серця, бо ж підтвердила для, що від сили аспектрума не існує захисту.     

– На майбутнє: – втрутився Вольфганг, – було б чудово, якби ти вводила мене в курс справ. Я, взагалі, ледь не вбив його. Нічого особисто, Кайнзе… – мовив він, поплескавши його по плечі, – Зате й з експромту дівчиська ми дізналися про дещо нове, а саме те, що сила аспектрума працює і на підсвідомому рівні. Припускаю, до того, як ти повернув власну пам'ять, такі інциденти вже траплялися, коли ти потрапляв в небезпеку.  

– Так, я змусив заклякнути на місці одного чоловіка під час його атаки на Мортем.

– Біда… – протягнув Вольфганг крокуючи в сторону Арії, – Чесно кажучи, мені й зараз не приємно усвідомлювати, що на Землі є такі як ти, так до того ж виявляться, що ваші сили працюють рефлекторно. Особисто мені, не хочеться гадати, як ти відреагуєш на той, чи інший подразник.

– Так. Заради цього я й шукаю, альтернативу, – запевнив Кайнз.

– Так, але мене не поїть дещо інше: твоя сила залишає занадто виразний слід.

– “Слід?” – перепитала Арія, – що це? Вперше чую щось подібне.

– Це не дивно, – відповідав Вольфганг – адже це вміння практикують лише на далекому сході й чесно кажучи навичці “прозріння” вчаться довгими роками – тому провідні ксеноманти нею не дуже цікавилися. Проте з нею існує одна проблема: будь-яка химера володіє нею з народження. Розумієте до чого я веду?

– До перевертня, який також знаходиться в Болонії й таким чином здатен мене відшукати? 

– Бінго. Малюнок слід сили аспектрума занадто сильно виділяється на фоні звичайної “ксеонії”, крім того його надзвичайно важко приховати. Я веду до того, що виступаю проти наочного навчання – не хочу, щоб ти випадково видав свій сховок.

– Круто це ти придумав, Вольфгангу, – обурилася Арія, – і, як тоді мені його вчити? 

– Тут я можу допомогти, лише спостереженням: сила Кайнза котрою він показував нам власні спогади і його сила, як проявилася в момент небезпеки залишають різні сліди – у першому випадку менш чіткі. Думаю це через стан спокою, тому зичу тобі, Аріє знайти спосіб показувати ксеонію, так щоб більше не лякати хлопця.