Химерний будинок
Глава 5
Мабуть, минула година. Я вся вмилася потом та яма розкопана. Я справді знайшла скриню з якимось мотлохом, який пахне м’ятою. Ще не до кінця вірю словам Ксенії. Скриню ж могли закопати і зараз. Вона ж не глибоко під землею.
Знову оглядаюся на будинок. Та кругом все спокійно. Зітхаю та одягаю на себе купу старовинних речей. Вся тремчу мов осиковий лист. Беру вінок та на голову одягати не зважуюся. Іду з ним до басейна. Довго стою, а тоді все ж одягаю вінок. Серце завмирає. Я сяю різними барвами, наче в гірлянди замоталася.
Мов заворожена милуюся та ступаю у басейн. Тільки моя нога торкається води, як хмари затуляють небо. Настає суцільна пітьма. Я зажмурюю міцно очі. Але чую дикий нелюдський рев, та скажений вітер, що зриває голову. Але я йду навпомацки. Йду дуже довго. Здається серце не витримає. Блискавки та громи буквально розносяться над головою.
Раптом я провалююся, та кудись лечу. Невагомість, що відчуваю, лякає мене ще більше.
#681 в Фентезі
#147 в Міське фентезі
Відредаговано: 04.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
