Химерний будинок
Глава 4
Повернувшись у маєток, я почуваюся паршиво. Розумію, що все почуте маячня. Але після розповідей сусідки та Ксенії, залишатися у будинку на ніч лячно. Бо кажуть химера гуляє будинком до світанку.
Я ж більше собі номер в готелі дозволити не можу. Ставлю намет у саду неподалік басейна. Вирішую, що переночую тут. На дворі літо. Облаштувавши все для комфортного спання в наметі, я лягаю, бо почуваюся втомленою. До десятої гортаю стрічки у соцмережах, а далі пропадає інтернет. Відклавши телефон, я заснула.
Різко відкриваю очі від того, що зовсім поруч з наметом хтось пройшов. Я чітко чую людські кроки. Серце від страху гупотить мов навіжене. Я намацую телефон, та він виявився розрядженим. Тіло моментально стає мокрим від холодного поту, і в наметі нічим дихати.
При своєму страху, я таки виходжу на вулицю. Кругом тихо. Ніде ні душі. Лиш на небі світить яскраво повний місяць. Я збентежено кліпаю, а в голові звучить кожне слово Ксенії. Я стою на місці, а дихаю так наче пробігла марафон.
Оглядаюся на будинок, і чітко бачу, як у вікні промайнула тінь. На шкірі виступають сироти. Я поспіхом іду до воріт. Сьогодні я бачила там сперту об пліт лопату.
#681 в Фентезі
#147 в Міське фентезі
Відредаговано: 04.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
