Розділ 5. Вовки захисники

Меч лицаря несе захист,

а не страх.

— Монстри проривають третю лінію захисту. Якщо вже зараз не почати роздуми про лихо яке може нас спіткати невдовзі, то всі ми плакатимемо гіркими сльозами над могилами сотень наших товаришів та просто соратників. Прошу Стовпи у ПОЗАЧЕРГОВОМУ порядку обдумати посилення!

Молода за віком та зовнішністю Лізбет Вульфус, без аби якого страху виходила вже вкотре на сцену аби розповісти про основні військові реалії та проблеми оборони. Вовки були наділені владою лише на полі бою. А от за межами, їх здебільшого не сильно слухали як політичний бік, хоч ті й були п’ятим стовпом вже не перше покоління.

— Пані Лізбет, ви вже вкотре приходите від імені Вульфус. Але так і не являєтеся офіційним заступником чи княжною родини. Тож постає питання: Де голова та чому прислали знову вас? – Причепилася змія. Вона мала вишуканий, але строгий вигляд: елегантна сукня з тонким мереживом чорного кольору, туфлі на дуже високих підборах, та перстні на пальцях обох рук. Її постава була пряма, а руки міцно стиснуті в кулаки на колінах, що виразно підкреслює її напругу. Аїша чомусь була сильно на нервах з моменту слів Габріель про сон.

— Сестра зараз на полі бою ризикує власним життям та життями своїх соратників за для нашої безпеки! Невже єдине що цікавить Стовпи, так це лице що представляє родину? Ну прийде сестра, але хто з вас шановних піде замість неї керувати армією?

— Панно Лізбет, знайте своє місце! – Викрикнула Аїша, більш комфортно вмістившись на своєму кріслі аби приховати тремтіння власних рук.

— Можливо я мозолю вам очі, адже через вік не можу бути заступником офіційно. Але хіба слова які мої вуста вимовляють не мають бути достатніми для початку роздумів? Це не лише наше майбутнє. Від витримки третього фронту залежить безпека самого міста. Кристал у святилищі не витримає нападу монстрів які зараз напали на стіну Вульфусів. Наша цитадель не протримається без елітного війська. І це не припущення як раніше. Тепер це очевидний факт!

— Перенести частину Химер на перед можливо не така і погана ідея. – Висловила голосно свою думку голова клану Левів. — Ансія моя давня подруга. Тому я знаю за її навички багато. Але слухаючи леді Лізбет розумію, що навіть така талановита княжна не впорається без підтримки. Ми й так багато на них звалили. Допомогти Вульфусам одобривши підтримку… Було б розумно. – З кожним словом впевненість Леонь’ї згасала через погляди інших владик які тепер уважно пильнували за жінкою.

— Підтримую думку Леді Леонь’ї. Також вважаю, цього разу настав час не відкладати як ми робили до цього, а нарешті вислухати повноцінну доповідь та відповідно до почутого обов’язковим чином надати підтримку. – Замовив слово і Магнус Гелія, підтримуючи цим добрий намір Левів.

— Раз шановні Сови та Леви готові слухати, то і Ворони осторонь не залишаться. Що стосовно вас пані Айвер? Чи готові Змії співпрацювати зі священними законами?

— Ц.

Обличчя жінки випромінювало холодну рішучість: брови нахмурені, губи зімкнуті у тонку лінію, а погляд – суворий і безкомпромісний, спрямований на мовця. Вона злегка постукала ногою об підлогу, що видавало її нетерпіння та роздратування через безвихідь у яку її кинули. Попри елегантність її вигляду, відчуття її незадоволення було настільки сильне, що його неможливо ігнорувати. Жестами вона демонструвала свою відстороненість: час від часу схрещуючи руки на грудях або кидаючи роздратований погляд в бік, намагаючись стримати свої емоції. Вона знала що одобрення підтримки, означатиме відпустити Габріель до стіни. А втрачати з поля зору цю дитину ой як не хотілося, особливо поки та не виконає її основного наказу.

— Нехай глаголить. – Врешті ухвалила і змія.

— Говори дитино. Увага наша прикута до твоїх слів. – Кивнув у її бік мудрий сова.

— Щиро дякую за можливість нарешті висловитися. – схилила та голову піднявши праву руку до серця немов лицар що щойно прийняв присягу. – Тоді хочу почати одразу ж суті. – Рубінові очі рішуче поглянули на кожного з присутніх Стовпів – Третя стіна, як я вже і казала на разі перебуває під справжньою навалою. Монстри атакують у день і в ночі з різних напрямків. Люди яких ми мали не можуть боротися з такою силою через різницю, тому ми вже вживали заходів та заміняли поступово їх на звіролюдей або хоча б створювали змішані підрозділи. Деякий час цього було досить або утримувати тишу та порядок по ту сторону стін, а населення яке живе у землях Вульфусів заспокоїти та забезпечити потрібним без гуманітарної допомоги з боку сусідніх територій. Але тепер все змінилося. Нещодавно відбувся період спарювання, та монстри розмножувалися у дикій кількості, та навіть мішалися між видами. Це означає, що сили їх куди потужніші, та вони вже більше походять на диких гібридів. За останнім звітом сестри Ансії, у стіні пробито три великі діри. А моя відсутність на землях триває лише четвертий день. Залатати їх немає сил та часу, а ще ресурси також здебільшого йдуть на інше. За словами сестри, гібридів важко вбивати, та ще важче бодай відлякати. Вони не бояться вогню, та ледь відступають при виді сяйва каменю з храму який нам надали. Тому ремонтні роботи на разі навіть за наявності ресурсів та великого бажання майже неможливі.

— Що з населенням? – Поцікавилася Левиця.

— Жителів поступово відводять якомога далі від стін. Але вільних земель у нас мало через постійну мерзлоту. Тому ми домовилися з землями Агнігар за тимчасову співпрацю та утримання наших біженців. Коти казали що у них знайдеться місце приблизно для тисячі мирних жителів. Їх поселять у виділених новобудовах та центральних вулицях.

— Агнігари мають новобудови? – Аїша вирішила причепитися до почутого. Знову.

— Це єдине що тебе тривожить? – Дала відповідь Рувія, захищаючи бідолашних котів від гніву змій.

— Будова була незаконною. Коти мали узгоджувати таке рішення, адже від цього може залежати територіальний розподіл. Вільних земель і так не має. А якщо ті хвостаті безхатьки вирішили розбудуватися, то це означає раптове збільшення їх населення. Рано чи пізно, комусь зі стовпів доведеться жертвувати власними клаптиками землі аби прогодувати та вмістити котів. Їх новий глава некомпетентне мале хлопчисько яке не знає правил! – Змія давила на закон.