Місто спрогадів кличе назад у минуле,
Де усі ще живі, де про горе не чули.
У часи щасливіші, де є друзі й родина;
Сміх лунає в дворі, де так швидко зросли ми.
Місто спогадів плаче, сумує за тими,
Хто пішов в небуття, не сказавши як сильно
Будем ми побиватись; як життя, що триває,
Може стати нестерпним і що біль не минає…
Місто спогадів грає й веселі мелодії
На тролейбусних лініях, в паралелях проводів.
І так щиро радіє, що є час на відвідини
Коли йдеш його вулицями зі своїми привидами.
***
З сумом чи посмішкою в обійми приймає
Місто давніх спогадів - місто, якого немає…
Липень, 2023
Відредаговано: 14.02.2024