Ходить по небу місяць у повні,
А ми усе варимось в гіркому бульйоні
З подій історичних, уламків минулого,
Із того, що втратили і каламутного
Осаду страху, жаху, безнадії.
Невже після всього ми все ще живі?
Завдання просте - як би не потонути,
Не захлинутися і не забути,
Не заблукати в підступному мороку,
А друга завжди відрізнити від ворога.
Триматися разом, своїх не лишити,
А поза тим ще встигати пожити,
Радіти і щастя тримати в долонях.
Нехай завтра в бій, біль пульсує у скронях,
Та десь світить сонце, заквітчаний ґанок
Батьківського дому стрічає світанок.
А отже нам є за що стати до зброї
І кров ворогів хай проллється рікою.
6.06.23
Відредаговано: 14.02.2024