Десь після 10 лютого я став помічати дивні штуки. На головних перехрестях міста — патрульні машини, а копи з автоматами стоять так, ніби чекають на зомбі-апокаліпсис. Але питань це тоді не викликало.
Пройшло ще трохи часу. І ось я, як завжди, викликав таксі з роботи. Їдемо, значить. Виїхали на Миколаївське шосе, і тут — дивина. Поліцейські машини мчать одна за одною в бік Миколаєва, навіть без сирен. І що дивно, на перехрестях уже нікого. “Ну і фіг з ними,” — подумав я, купив пива в АТБ і поперся додому.
Не встиг зайти, як дзвонить подруга:
— Паш, привіт.
— Ну, привіт. Шо таке?
— Кажуть, що воду і світло відключать. Переводять нас на європейську мережу.
“Європейська мережа”, ага. Перший дзвінок про апокаліпсис. Я подякував і подзвонив своєму другу Льоші з обленерго.
— Льош, шо за хрінь? Кажуть, мережу міняють.
— Та не парся, вже місяць як поміняли.
Ну окей, думаю. Відкрив пиво і завалився спати. Але спокій мені не снився.