2

Минуле

Ліс серед ночі – це таємниче і водночас зачароване місце, яке пробуджує почуття страху і захоплення. Коли сонце ховається за горизонтом і темрява поступово огортає кожен куточок, ліс оживає по-новому, відкриваючи свої приховані секрети.

Місяць, мов срібний серп, висить високо в небі, його світло пробивається крізь густі крони дерев, утворюючи мереживо тіней на землі. Ці тіні здаються рухомими, ніби сам ліс дихає і живе своїм життям. Зірки мерехтять, наче розсипані дорогоцінні камені, додаючи лісу містичної атмосфери.

Легкий вітерець шелестить листям, створюючи ніжний, заспокійливий шум. Іноді здається, що дерева шепочуть одне одному стародавні казки. У далині чути крики сови – самотні, загадкові, вони відлунюють в темряві, підсилюючи відчуття ізольованості та таємничості. Раптово може проскочити якась тінь – це лисиця чи інша лісова тварина швидко пробігає між деревами, ледь чути її кроки на м'якому ґрунті.

Ліс наповнений ароматами ночі. Вологий ґрунт віддає свій багатий, землистий запах. Можна вловити нотки хвойних дерев, свіжу прохолоду річки або озера, якщо такі є неподалік. Ці аромати змішуються, створюючи неповторний букет, який можна відчути лише в лісі серед ночі.

Подекуди між деревами клубочиться туман, що піднімається з низин та боліт, додаючи лісу ефекту нереальності. Гілки дерев простягаються, ніби руки, готові обійняти або схопити. Листя і мох під ногами м'які, як килим, а трава виблискує від роси, що утворилася від прохолодного нічного повітря.

Ліс серед ночі наповнений атмосферою загадковості і тривоги. Кожен звук здається гучнішим, кожна тінь – глибшою. Тут відчувається присутність чогось давнього і могутнього. Ліс ніби має свою душу, і ця душа пробуджується вночі. Кожен крок, кожен подих резонує з темною енергією, що наповнює це місце.

Якщо придивитися, можна побачити маленькі світлячки, які плавають у повітрі, створюючи враження, що тут приховано цілий світ магічних істот. Деякі кажуть, що в такі ночі можна побачити навіть духів лісу – фей, ельфів чи стародавніх хранителів, які пильнують за порядком і гармонією в цьому царстві природи.

Ліс серед ночі – це місце, де реальність і фантазія зливаються в одне ціле. Це світ, де кожен звук і кожна тінь мають значення, де відчуваєш себе частиною чогось величного і незвіданого. Це місце, де відьма може проводити свої ритуали, а мандрівник – знайти себе або загубитися назавжди.

Відьма одягнена в довгу темну сукню, яка драпірується навколо її тіла. Сукня зроблена з грубого, але міцного полотна.  Тканина важка, що дозволяє сукні плавно обтікати її тіло і створювати містичний силует.

Поверх сукні на ній довгий плащ з каптуром, що приховує її обличчя у тінях. Плащ зроблений з товстої вовни, що захищає від холодних ночей і дощів. Каптур глибокий, обрамлений вишивкою, що додає їй загадкового вигляду.

На шиї відьми висить амулет, зроблений з природних матеріалів. Цей амулет несе магічне значення і є частиною її захисту та сили. На пальцях знаходяться кільця, інкрустовані магічними символами і каменями, які вона використовує в ритуалах.

Її руки прикриті шкіряними рукавичками, щоб захистити їх від шипів і отруйних рослин, з якими вона працює. Рукавички були прикрашені різними магічними символами.

На ногах відьми черевики, зручні для ходьби по лісу і болотах. Вони зроблені з товстої шкіри і добре витримують вологу та бруд.

Відьма рухається легко і безшумно, наче тінь. Її кроки м'які і обережні, що дозволяє їй переміщуватися без зайвого шуму, не привертаючи уваги лісових мешканців або людей. Вона знає, як ступати, щоб не тріснуло жодної гілочки і не шелестіло листя під ногами.

Її рухи граційні і впевнені, що видає її досвід і силу. Вона завжди тримає голову високо, а спину рівно, що підкреслює її велич і самовпевненість. Вона крокує впевнено, знаючи кожну стежку і прихований шлях у лісі.

Її хода плинна і невловима, наче вона може зникнути з поля зору у будь-який момент. Її рухи плавні і точні, ніби вона виконує стародавній танець, що відомий лише їй. Вона зливається з природою, стаючи її частиною.

Кожен її крок обдуманий, вона завжди на сторожі. Її очі постійно оглядають навколишнє середовище, вуха вловлюють найменші звуки. Вона завжди готова зупинитися, сховатися або втекти у разі небезпеки.

Навколо неї відчувається магічна аура. Її присутність здається майже нереальною, і ті, хто бачить її у лісі, часто не впевнені, чи це була реальна істота, чи просто тінь або уява. Її хода випромінює магію і силу, що походять від її древнього знання і вміння.

Підійшовши до вівтаря відьма розгортає книгу тіней і починає читати стародавні слова на забутій мові. Її голос глибокий і монотонний, він резонує з тишею лісу, ніби зливаючись із ним в єдине ціле. Слова звучать як шепіт вітру, що несе крізь гілки дерев.

Відьма стоїть посередині галявини, оточена свічками і магічними символами. Вона повільно піднімає руки, тримаючи стародавній гримуар перед собою, його шкіряна обкладинка виблискує у світлі свічок. Її пальці стискають книгу, відчуваючи кожну витравлену літеру, кожен символ, що зберігає вікову мудрість.

Закривши очі, відьма зосереджується на своєму внутрішньому "я". Її обличчя спокійне, але напружене в очікуванні магічної сили. Глибокий подих наповнює її легені прохолодним нічним повітрям, і вона починає відчувати, як сила землі, повітря, вогню і води зливається в єдиний потік всередині неї.

Поступово вона відчуває, як потік магічної енергії починає прокладати шлях через її тіло. Це відчуття ніби тепло і поколювання, яке починається з кінчиків пальців і повільно піднімається вгору по руках, розтікаючись по всьому тілу. Її серце б'ється у ритмі з пульсуючою енергією, а дихання стає ритмічним і глибоким.