Відчуття тривоги

Квартира у якій проживала  Хелл була невеликою, але охайною, досить функціональною й затишною. Скромний бюджет не дозволяв дівчині винаймати більш просторе житло, але вона зуміла створити в цій невеликій оселі комфорт.

У кімнаті, яка була одночасно й вітальнею, й спальнею  меблі були практичними: диван, який розкладався, невеликий стіл, кілька стільців, громіздка шафа для одягу, яка часом нагадувала склеп,  а також безліч  полиць, на яких розміщувалися свічки, різноманітні кристали, книжки з криміналістики, мішечки із засушеними травами.  

Місячне сяйво, що проникало крізь вікна, грало на пишному листі кімнатних рослин, малюючи на них химерні візерунки. Це місце, де перепліталися реальність і магія. Це справжній ботанічний сад у мініатюрі! Кожен куточок квартири дихав багатоманіттям зелені, яка грайливо виглядала з  декорованих кашпо на стінах,  поличок,  пробивалася крізь щілини.  Усі вони  мали свою історію і своє призначення. 

Загалом, рослини допомагали зберігати баланс між раціональною й інтуїтивною сторонами, між її роботою та імітацією особистого життя. І саме це  дозволяло дівчині  не тільки  не втрачати  зв'язок зі своїми відчуттями, а й поєднувати між собою ці два протилежні світи, і таким чином прокачувати ті навички, які були надзвичайно  важливими  для отримання бажаної роботи: холодний спокій, вміння балансувати, спостережливість, терпіння та наполегливість.

Залишивши верхній одяг та сумку біля входу, Хелл замкнула з середини двері й поплелася заварювати міцну каву. Кухня також була крихітною, але обладнаною всім необхідним для приготування їжі: плитою, холодильником, мийкою, кухонними шафками та дрібними побутовими приладами. 

Поки кава готувалася, дівчина принесла з вітальні ноутбук. Вона планувала переглянути новини про події, що відбувалися у країні. Подавивши позіхання в кулаці, Хелл увімкнула трансляцію місцевого телеканалу. Новина про відкриття кафе відомої мережі  та ще й у її місті  викликала посмішку. Вона давно мріяла відвідати це місце, але все не вистачало часу та й фінансові можливості теж давали про себе знати. Далі було повідомлення щодо  масових протестів, яке викликало почуття злості й безсилля водночас, бо добре розуміла почуття цих людей. Щоб трохи відволіктися, взяла з коробки трохи горіхів ліщини, і як завжди почала перебирати їх в руці. Здавалося б, звичайна й безглузда звичка. Але ні. 

Ще здавна вважалося, що саме ці плоди є символом долі. Округлі та гладенькі горішки асоціювалися з маленькими світами, що таять у собі незвідані таємниці та безліч можливостей. А дерево ліщини поєднувало між собою ці світи. Тому Хелл використовувала їх тоді, коли власних сил було замало через виснаження. Гарний і простий засіб, що давав можливість зазирнути  в майбутнє або минуле і дізнатися долю.

Події були доленосними для її країни. Вона сильніше стиснула в руці жменю горішків, вони засвітились тьмяним світлом. Її серце билося сильніше, ще мить і воно в шаленому ритмі вистрибне з грудей.  В повітрі відчувалась напруга. Воно ніби стало електризованим, дихати було боляче. Наближається буря. Хелл повільно опустила ліщину назад до коробки, повіки підіймались важко, ніби їх приклеїли до шкіри, та коли все-таки вдалося це зробити, з під повік на навколишнє споглядала сама пітьма, а з рук вирвався потік темної енергії. 

- Це не може бути правдою, - прошепотіла вона, але глибоко в душі розуміла, що побачене було не просто жахливим видінням. Це було найближче майбутнє. Воно було туманним, ніби ранішня імла, але деякі образи вимальовувалися досить чітко. Та від цього не ставало легше. Хелл бачила кров, сльози, багато смертей та понівечених життів. 

Аромат кави, насичений і терпкий, розлився у повітрі,  обволікаючи все, що тут знаходилось, невидимою вуаллю. Він змусив відволіктися дівчину від своїх роздумів. Чорт! Вона зовсім забула про неї… З вузького носика турки, на стареньку плиту виливалась густа, темна рідина. Дівчина незадоволено стиснула губи, на її обличчі застигла гримаса розчарування. Кожна крапля кави була ніби ударом по її витримці. Вона робить глибокий вдих, ніби намагаючись очистити легені від гіркого диму. Потім бере в руки холодну чашку, виливає всередину її залишки та робить маленький ковток. Кава все така ж гірка.

Позбуваючись тягаря робочого дня та моторошних видінь, Хелл занурилась у теплу воду душу, змиваючи з себе втому і стрес. Кожна крапля води була своєрідним зціленням для неї. 

Вийшовши з ванної кімнати, Хелл вкуталась у м'який халат і підійшла до вікна. Вона поглянула на місто, яке спало в обіймах ночі. Знову відчула неприємне зудіння в грудях. Вже лягаючи спати, подумки поверталась до сьогоднішнього дня, прокручуючи в голові розмови з клієнтами. Її серце стискалося від почуття жалю до молодої жінки, яка потребувала допомоги. Але Хелл знала, що вона зробила все, що могла в той момент. 

Заснула вона швидко, майже миттєво відключившись від навколишнього світу. Ніч обернулася для неї справжнім випробуванням.  Вельва засинала і прокидалася кілька разів, її серце калатало, а в тілі відчувалась дивна напруга. Сон, який вона бачила, був настільки яскравим і реалістичним, що на мить здавалося, ніби все це відбувається насправді. Її переслідували моторошні образи, які викликали тривогу та занепокоєння. 

Вона вкотре спробувала заснути, але думки кружляли в голові, не даючи спокою. Хелл підвелася з дивану і підійшла до вікна. За ним було темно і тихо. Місто спало, занурене в глибокий сон. Вона ще раз подивилася на сонні будинки, і спробувала знайти в них хоч якусь втіху. Але марно. Тривога не зникала. Хелл відчувала, що щось не так. Можливо, це були лише наслідки перевтоми, але відьомське чуття підказувало їй, що справа серйозніша.