28

В Уляни вже котрий день було безсоння. Вночі лежала і дивилася на стелю, де великими літерами було написане лише одне слово «ЗАЗДРІСТЬ». Дівчина знала, чому вона тут. І чому саме цей гріх майорів у неї перед очима.

Річ у тому, що коли її не взяли до фіналу «Танцюють всі», Уляна дуже засмутилася. Вона не могла повірити, що її мрії не судилося збутися. Миритися з цим не хотіла. Танцівниць, які пройшли кінцевий відбір, вона знала в обличчя. З деякими з них навіть встигла потоваришувати. Але найбільше її дратувала колишня «народниця», яка самотужки навчилася брейк-дансу, Каріна. Уля вважала її найнебезпечнішою суперницею і головною кандидаткою на перемогу в шоу.

Думала недовго. За допомогою одного з організаторів передачі, хитрощами дізналася адресу танцюристки й, одягнувши непримітний одяг, поїхала до неї. Дівчина жила у багатоповерхівці в одному зі спальних районів на лівому березі Дніпра. Уляна підійшла до під’їзду, сіла на лавку і задумалася. Як зробити так, щоб Каріну дискваліфікували? Висновок напрошувався лише один. Травма. Під час репетиції? Вдома? Мало вірогідно. Та й покладатися на випадок Уля не хотіла. Вирішила, що все зробить сама. Причаїлася недалеко від дому своєї «жертви» та стала вичікувати, коли вона вийде. А та не поспішала. Лише під вечір, нафарбована та гарно одягнена, радісно вибігла з під’їзду і попрямувала в бік метро. Її переслідувачка рушила за нею, тримаючись на пристойній відстані. Коли наблизилися до входу на станцію, Уляна пришвидшила крок, а потім і зовсім побігла поряд, збиваючи дівчину з ніг. Каріна полетіла зі сходів і боляче вдарилася спиною. Перевіряти її стан суперниця не стала. Скориставшись тим, що танцівницю обступили люди, вона зникла у вечірніх сутінках. Чи мучила її совість за скоєний злочин? Тоді вона про це не думала. Лише чекала дзвінка від продюсерів. І він не забарився.

– Уляно, доброго дня! Вам зручно зараз розмовляти? – сказав у слухавці приємний жіночий голос.

– Доброго дня! Так… Говоріть… – дівчина дивилася на незнайомий номер, що висвітився на екрані мобільного і намагалася вгадати, хто це міг би бути.

– Мене звати Катерина. Я – редактор каналу «СТБ». Хочу запропонувати Вам місце у фіналі, якщо Ви згодні.

– Але журі мене ж не обрало…

– Виникло непорозуміння… Крім того, одна із танцівниць, відмовилася надалі брати участь… Тобто не зовсім відмовилася… Отримала травму… – голос жінки у слухавці став знервованішим.

– І ви хочете взяти на її місце мене? – запитала Уля, все ще не вірячи у те, що її план спрацював.

– Так, так! Саме Вас! Такої кількості повідомлень у Вашу підтримку після виходу з проєкту ще не було! Уявіть лише, що буде, якщо Ви все ж візьмете участь у фіналі шоу?

– Уявляю… – тихо мовила дівчина, проте на іншому боці слухавки її не почули. Тоді вона додала вже голосніше: – Ну добре, я згодна.

Тоді Уляна зрозуміла, що досягла того, чого хотіла. Тисячі шанувальників, які дійсно вважали її талановитою танцівницею, можливість прославитися на всю країну, контракти з відомими зірками шоубізу, знімання у кліпах та кіно… Мрії несли дівчину на незвідані висоти. Але всі вони розбилися у той день, коли в її житті з’явився Хейтер.

І на що стало схоже зараз її життя? Це вже не танцювальний олімп. Це жорстока реальність у чотирьох стінах. Електричний нашийник. Три книги на столику біля ліжка: Біблія, «Про гріхи» та «Танець журавлів» Мег Хоурі. Остання нагадувала Улі фільм «Чорний лебідь», фанаткою якого вона була.

Чи почала вона жалкувати про те, що наробила? Мабуть. Адже докори сумління не давали їй спати ночами. Сподівалася, що коли вийде звідси (якщо вийде), обов’язково довідається, як там Каріна і попросить пробачення за скоєне. А поки мусить «перевиховуватися» під пильним наглядом Наставника, містичного Хейтера.