24

Аліна все частіше почувалася знесиленою. Її добовий раціон тепер складав ріденьку кашку без солі та масла на сніданок, два варених яйця зі шматочком чорного хліба на обід та двома яблуками на вечерю. Свого викрадача вона зненавиділа у перший же день, коли прокинулася у цій кімнаті, що схожа була на палату психічної лікарні. Стіни обклеєні світлинами з її вишуканими стравами викликали ще більший апетит. Іноді, правда, її нудило, і мізерні частки їжі, що ще не встигли перетравитися, поверталися назад. Голова теж часто боліла, а відсутність свіжого повітря не сприяла покращенню стану дівчини.

Вже на другий день у неї на шиї з’явився електричний нашийник, а на третій – той клятий напис на стелі – «ОБЖЕРЛИВІСТЬ». Як не пояснювала Аліна цьому божевільному, що їсть вдома насправді небагато і такий гріх за нею не ведеться. Хейтер нічого не хотів чути. Говорив, що вона бачить їжу як сенс свого життя. Плів про якісь темряви та легіон. А ще ці книги у неї на тумбочці. Біблія, «Про сім гріхів та сім чеснот» і «Чарлі та шоколадна фабрика» Роальда Даля, знайома їй ще з дитинства. Що за підбірка?

Чим довше вона знаходилася тут, тим більше розуміла увесь цей задум. Релігійний фанатик вирішив її перевиховати. Що може бути «краще»? Чи вибереться вона звідси? Скільки ще триватимуть ці тортури?

Через тижні три після викрадення, вона  познайомилася із Соломією, кімната якої знаходилася праворуч від її власної, а згодом і з Уляною – ліворуч.

Спілкувалися рідко і мало. Боялися, що Хейтер помітить і не пробачить цієї витівки. В основному виходили на зв’язок після прийомів їжі. У них було близько десяти хвилин, у той час, як їхній викрадач мив посуд. Правильно Соля зауважила, що цей божевільний – педант. Любить чистоту. Не терпить непослуху. А ввечері ще й вимагає молитву вголос читати.

Проти останнього Аліна нічого не мала. Від себе в кінці молитви завжди додавала: «Спаси й збережи». Вірила, що одного дня ці тортури закінчаться і вона вийде на волю. «Нас обов’язково знайдуть!» – переконувала себе. Часто плакала, сумувала за чоловіком. За своїми учнями з кулінарних курсів. Та найбільше їй хотілося стати мамою. Остання розмова із Сергієм і досі стояла перед її очима. Вони готові стати батьками, народити й виховати маленьку частинку себе. Аліна була до цього готова.

А от чого вона не знала, так це того, що її мрія вже місяць як здійснилася…