22

– Думаю, що дарма ми поїхали до родичів цих дівчат, – розчаровано мовила Соля, сидячи на пасажирському сидінні автівки та сумно поглядаючи навколо.

– Ну чому ж відразу дарма, – не погодився Орест, який вже зжився з роллю детектива. – Ось Сергій, наприклад, чоловік Аліни, сказав, що вони перед її зникненням говорили саме про Хейтера. І тепер ми приблизно знаємо, як проходило його листування з жертвами.

–  І чим це нам допоможе? – запитально поглянула на нього дівчина.

– Це не допоможе. А от, що було у сторіс зниклої блогерки, ми тепер знаємо. Адже, дякувати Богу, Сергій знав пароль від телефону дружини й вчасно переглянув його вміст. Ще до приїзду поліції.

– Там же було всього одне слово. Обжерливість. Що це нам дасть?

– Не кажи, – не погодився Ося. Його одночасно і дратувала, і приваблювала чимось його супутниця. Вона ставила незручні запитання, заставляла мозок проробляти набагато більше розумових операцій, ніж зазвичай було потрібно для життя майбутньої суперзірки. Вона, така сіра мишка, інтригувала і, щось йому підказувало, що чим довше він спілкуватиметься із Соломією, тим більше від нього віддалятиметься образ Мар’яни.

– А я хіба не маю рації? – саркастично мовила Соля. – Ну що це слово нам дасть?

– Її професія – фудблогер. Вона готує і вчить готувати інших. А тут з’являється Хейтер, якому вочевидь це не подобається. Він викрадає дівчину, залишаючи на телефоні лише одне слово «ОБЖЕРЛИВІСТЬ».

– Зачекай, – Соля щойно щось зрозуміла. – Це слово… Воно мене наштовхнуло на думку.

– Яку? – Ося від цікавості навіть з’їхав на узбіччя та зупинив машину.

– Скільки у нас викрадених дівчат?

– Поки що шість.

– Думаю, у кожної у сторіс було по слову. Я колись з моїм Миколою дивилася передачу про сім смертних гріхів. Обжерливість – один із них.

В Ореста неприємно врізалося у вуха те її «мій Микола», але він теж почав розуміти хід думок своєї напарниці.

– Хочеш сказати, що Хейтер закріпив за кожною з дівчат якийсь із гріхів?

– Саме так! – радісно і не без гордості за свою кмітливість погодилася Соля.

– Так, зачекай. Зниклих блогерок у нас шість, а гріхів – сім. Щось не сходиться.

– Все зійдеться, коли він викраде останню дівчину…

– Тоді нам слід швидко знайти потенційну жертву цього маніяка та попередити її про це!

– Щось мені підказує, що цією жертвою буду я…

Соломії довелося про все зізнатися своєму напарнику. Вона розповіла про те, що разом зі своїм хлопцем мають канал, на якому майже сто тисяч підписників. Про те, що вирішила провести власне дослідження, бо відчувала якийсь незримий зв’язок з усіма жертвами. Про те, як, прикинувшись журналісткою, втерлася у довіру спочатку до бабусі Мар’яни, а потім і до нього, Ореста.

Ося слухав мовчки, лиш іноді глибоко зітхаючи. Як він міг бути таким дурним? Довіритися незнайомці? А все через власну вигоду, яку збирався отримати після завершення розслідування. Та і Мар’яну хотілося повернути. А ця «сіра мишка» виявилася не такою вже й простою, як здавалося на перший погляд. В очах хлопця з’явилася повага і захоплення цією молодою дівчиною.

– Так що пробач мені, Оресте! – підсумувала вона все вищесказане. – Я в жодному разі не хотіла тебе чимось образити. Просто мій хлопець допомагати мені не захотів, а ти так вчасно опинився поряд…

Договорити Соля не змогла, адже її губи раптом зімкнув поцілунок. На свій подив, дівчина пручатися не стала. Першим отямився Ося.

– Вибач, не знаю, що на мене найшло… – пробелькотів він винувато.

– Та то нічого… Я розумію… Емоції й все таке! – виправдовувала не так його, як себе, Соломія. – Але у мене є хлопець… Микола…

– Так, так, я все розумію, – закивав Орест. – Забудьмо про цю маленьку прикрість. Відтепер лише професійні стосунки.

– Ти продовжуватимеш розслідування зі мною? – здивовано поглянула на нього дівчина.

– Жартуєш? Ми майже докопалися до істини. Плюс – у нас є перевага.

– І яка ж?

– Жертва, яка підозрює, що стане останньою в списку Хейтера.

– І що тепер? Ловитимемо на живця? – гірко посміхнулася Соля.

– Не хочеш? – поглянув на неї з-під лоба напарник.

– Думаю, ризикнути варто! Втрачати мені все одно вже немає що! Або пан, або…

– Пропав.

«Пропав назавжди!» – подумки додав Ося, із захватом дивлячись їй прямо у вічі.