21

Болотов відкинувся на спинку крісла і потер обличчя руками.

– Думаю, Меланія – не наша наступна жертва, – видихнув він.

– Чому Ви так вважаєте? – зацікавлено поглянула на шефа Даринка.

– А тому, що їй виявилося, тридцять років, хоч і виглядає значно молодшою.

– І це всі Ваші аргументи? – розчаровано мовив Назар.

– Та ні, не всі, – гірко посміхнувся Болотов. – Вона та Лінощі йдуть різними дорогами. Почала вишивати з десяти років, допомагає дитячому будинку, де свого часу працювала її мама. Та й за хворим татом доглядає. Ні, ні, вона – не наша пташка!

– А хто ж тоді наша? – в унісон запитали його співбесідники.

– А це нам і доведеться з’ясувати. Все ж, думаю, нам слід зв’язатися з цими двома, з гумористичного каналу. Як їх там?

– Соломією та Миколою, – підказала секретарка.

– Так точно, Даринко, – підтвердив Болотов. – Цим у нас Назар займеться.

– Хочете, щоб я пробив їхні номери телефонів?

– Було б добре. Спочатку спілкуватимемося з хлопцем. Все-таки не хочеться дівчину передчасно лякати.

– Якщо вони новини дивляться, то вона, скоріш за все, і так налякана, – припустив Назар.

– Можливо… – погодився шеф і задумливо поглянув у вікно. – А що на рахунок ста тисяч?

– А що на рахунок ста тисяч? – перепитала Даринка.

– Чому саме сто тисяч? Чому не десять, чому не мільйон?

– Ну мільйонників у нас в країні не так багато, – повідомив Назар. – В основному, це зірки шоу-бізнесу. Їх викрасти було б значно важче.

– Можливо… – знову погодився Болотов. – Але чи є якась магія у цьому числі?

– Магія? – знову синхронно.

– Так, якщо наш Хейтер – релігійний фанатик, то має бути якесь пояснення у Біблії чи ще десь.

– Вже шукаю, шеф, – відгукнувся Назар. – Хм… Дещо знайшов.

– І що ж? – Болотов, не встаючи з крісла, під’їхав до столу свого підлеглого і поглянув у монітор.

– Тут сказано, що сто тисяч – це Легіон. У Стародавній Русі ця цифра вважалася дуже великою. Тому Легіон означає безліч. А от саму тисячу тоді називали Темрявою. Тобто, Легіон – це…

– Десять темряв… – закінчила за Назаром Даринка.

– Тож можемо припустити, що наш Хейтер вважає, що викрадені дівчата впливають на безліч людей. А тому мають бути безгрішними…

– Маячня якась, – не погодився айтішник. – Це вже якийсь маразм…

– Думаєш? – недовірливо поглянула на нього секретарка. – А я вважаю, що в цьому щось є.

– І що ж? Вони несуть «своє слово в маси» і тому повинні бути чистими як роса, щоб через них очистився увесь світ?

– Саме так! – радісно викрикнув Болотов, підхопившись зі свого зручного крісла. – Цього він і добивається. Все сходиться! У нього немає бажання убивати цих дівчат, він хоче їх перевиховати! А це означає…

– Що вони можуть бути ще живі! – закінчила за шефом речення Даринка.

– Так! – повторив той радісно. – Назаре! Негайно пробий мені номера гумористів. Думаю, ця Соломія – наступна й остання жертва Хейтера! Нам потрібно її попередити!