14

Мар’яна прокинулася від глухого стуку у двері. Голова була як в тумані. Вона не пам’ятала, скільки проспала. Поступово до неї почала повертатися усвідомленість того, що відбувалося. Вона зачинена в якомусь будинку в кімнаті без вікон. Засобів комунікації із зовнішнім світом немає. Єдиний співбесідник – Хейтер, завдяки якому вона і потрапила у цю халепу. Мотивів його поведінки дівчина збагнути поки що не могла.

У двері знову постукали. Мар’яна встала з ліжка. На підлозі біля порогу стояла таця з пляшечкою води, яблуко, бутерброд з чорного хліба з маслом та пшоняна каша.

– Доброго ранку, Пиріжечок, – почулося з колонки.

– Хіба ж він добрий, якщо я хтозна де, – буркнула вона у відповідь.

– Щось ми сьогодні не в гуморі… Мабуть від голоду. Ну, чого стоїш, бери тацю, сідай за стіл, їж!

– А звідки я знаю, що страви не отруєні?

– Якби хотів тебе отруїти, повір мені, біля плити б не стояв.

Мар’яна підняла тацю з підлоги й пішла з нею до столу.

– Не забудь перед їжею вмитися, зуби почистити, а ще молитву прочитати.

– Я ніби знову в дитинство потрапила, от тільки мені настанов не вистачало від якогось психопата!

– На твоєму місці я б не сперечався, – погрозливо попередив голос.

– А то що зі мною зро…?

Мар’яна не договорила. По її тілу пробіг струм. Лише зараз вона помітила, що на її шиї затягнутий чорний обруч. Щось на кшталт джгута.

– А, помітила, нарешті, мій винахід, – задоволено мовив Хейтер. – Погана поведінка у нас карається, Пиріжечок. Твоїм тілом буде проходити заряд струму щоразу, коли не слухатимеш, що казатиму. Управління до цього «нашийника» дистанційне. І знімати не пробуй, тільки гірше буде.

– Ти що псих? – щойно Мар’яна договорила останнє слово, її тіло знову болісно здригнулося від отриманого заряду.

– Чи я тебе не попереджав?

– Добре, добре, вибач, – швидко мовила дівчина. Ще одного такого «покарання» вона не витримає. – Йду вмиватися. Мене ж від цього струмом не вб’є?

– Не хвилюйся, у мене все під контролем, – «заспокоїв» її голос.

Після водних процедур, молитви та сніданку Хейтер змусив Мар’яну помити після себе посуд, а також почати читати вголос Біблію. Через годину під двері підсунули лист паперу.

– Що це? – запитала дівчина.

– Це той перелік правил, про який ми говорили. Прочитай уважно, потім прикріпиш над столом. Завчи та не забувай. А то сама знаєш, наслідки не забаряться.

На аркуші було надруковане наступне:

1. Не порушувати дисципліну.
2. Дотримуватися розпорядку дня.
3. Слухати свого Наставника.
4. Читати книги, що знаходяться у кімнаті не менше чотирьох годин на добу.
5. Не намагатися знайти вихід з кімнати – його немає.
6. Спокутувати гріхи молитвою і беззаперечним послухом.

– Гріхи? Які ще гріхи? – Мар’яна дивилася прямо у камеру, спрямовану на неї.

– А як же твої спроби самогубства? Забирати життя, своє, у тому числі, смертний гріх!

– А те, що ти тримаєш мене проти моєї волі – не гріх?

– Це перевиховання! Не став під сумнів мої методи. Мною керує вища сила, яку тобі, через твій вік та незнання, не збагнути. Так що перепочинь трішки – і за книжки!

«Я в руках у божевільного фанатика» – подумала Мар’яна і повернулася до Біблії.