11

Дзвінок Солі був для Ореста несподіваним. Хоч і вся історія зі зникненнями була, як кажуть, «на хайпі», але інтерес до неї поступово згасав. І тут, на тобі – журналістка веде незалежне розслідування і хоче поговорити. Всупереч своїй несподіваній закоханості у Мар’яну, Ося ніколи не забував про головну ціль свого життя – стати знаменитістю. Отож, можливість потрапити у статтю, а може й у відеосюжет (Соломія не уточнювала, на який канал чи Інтернет-видання працює) у ролі одного з очевидців трагедії – може бути проривом, якого він так чекав. А що, якщо теж взяти участь у розслідуванні? Допомогти «колезі по цеху»? Тоді Орест Колісниченко буде не просто свідком події, а й героєм, що знайде всіх дівчат і врятує їх! Ось де буде справжня слава! Інтерв’ю на телебаченні, численні нагороди за проявлений героїзм… А скільки прихильниць з’явиться…

З такими оптимістичними думками «майбутня зірка ток-шоу» зайшла до місцевої кав’ярні, де на неї вже чекала Соля.

– Доброго дня, Оресте! – дівчина трішки підвелася, щоб привернути до себе увагу. – Сюди!

– Соломіє? Доброго дня, колего! – він умостився навпроти і оцінююче поглянув на свою майбутню Скаллі. Він себе ще до їхньої зустрічі вже уявляв Малдером (посилання на відомий серіал у 90-х «Цілком таємно» – Прим. авт.).

Проте з актрисою Джилліан Андерсон у його партнерки було, чесно кажучи, мало спільного. Сіра мишка. Нуль макіяжу. Невиразні риси обличчя. Ледь помітні ямочки. Сині джинси, сіра кофтинка. Орест і не помітив би таку на вулиці, якби та проходила повз. Але що поробиш? Що маємо, те маємо! У разі успішного розслідування, правда, потрібно буде над її зовнішністю добряче попрацювати. Ося хоч і полюбляв вигідно виділятися з-поміж інших, але партнерка не повинна була відлякувати публіку від їхнього тандему.

– Дякую, що так швидко відгукнулися на моє прохання зустрітися. Мене ця вся історія вже не один день турбує. Гадаю, що вона не достатньо висвітлюється у наших медіа, Ви так не вважаєте?

– Звісно, звісно, повністю з Вами погоджуюся, – закивав Орест, – більш того, я, коли їхав сюди на нашу зустріч, вирішив для себе, що обов’язково Вам допоможу. І не лише інформацією! Я хочу стати Вашим партнером у пошуку зниклих дівчат. Ви просто зобов’язані дозволити мені Вам допомогти! Будемо як Скаллі та Малдер… – він злегка торкнувся кінчиками пальців до руки дівчини і благально подивився їй прямо в очі.

Соля зашарілася. Такої уваги до своєї персони вона вже давно не мала. Навіть від Миколи. А тут такий привабливий хлопець проситься у помічники. Ну як тут відмовиш?

– Ну добре, – відповіла вона таким тоном, ніби робила Оресту величезну послугу. – Але спочатку Ви мені повинні розповісти, що сталося у день зникнення Мар’яни на знімальному майданчику.

– Розповідати особливо нема чого, – Ося сумно зітхнув. – Дівчина прийшла до мене на інтерв’ю. Перед записом ми поговорили на різні теми. Я завжди так роблю, щоб людині було комфортно зі мною, коли вмикається камера. Професійний секрет, – він підморгнув Солі.

Та натягнуто посміхнулась. Відчувши, що його прийоми на Скаллі (відтепер він лише так ідентифікував її у своїй голові) не діють, хлопець продовжив:

– Я відразу відчув, що ми з Мар’яною можемо потоваришувати. Дівчина була дуже люб’язною. Вона посміхалася і здавалася щасливою. Їй кортіло, аби більше людей, які борються із зайвою вагою, дізналися, що це можливо і вона готова була допомогти кожному. Чудова дівчина… – тінь смутку пробігла його обличчям. – Так ось, під час інтерв’ю на її телефон, який вона забула вимкнути (а це наша політика), прийшло сповіщення. Я навіть не образився, адже Мар’яна мило посміхнулася і мовила: «Можете мене привітати. У мене 100 000 підписників!» Я запитав її, що ж відчуває людина, яка взяла чергову висоту? А вона: «Щастя від того, що можу поділитися своєю історією, змотивувати таких як я». Потім телефон знову завібрував. Гостя запитала, чи можемо ми перерватися на десять хвилин і, отримавши схвальну відповідь нашого оператора, вийшла зі знімального майданчика у коридор.

– Хтось пішов з нею?

– Звичайно, ні! Вона ж не мала дитина. Проте, через пів години, коли дівчина не повернулася, ми захвилювалися. Моя асистентка пішла перевірити, що трапилося. Та у коридорі її не виявилося. Нарешті хтось здогадався заглянути у вбиральню. Вона була порожньою. Але на підлозі лежав мобільний телефон Мар’яни.

– А що там зі сторіс? По телебаченню… тобто, мої джерела передали, що там була відзнята якась сторіс?

– Ми не змогли розблокувати мобільний. А потім його забрала поліція. Ще й отримали на горіхи, за те, що могли відбитки нападника затерти своїми.

– Це погано, думаю, у цих сторіс і є підказки, де шукати зниклих дівчат.

– Ви так гадаєте?

Соломія кивнула.

– Що ж тепер робитимемо? – Орест вже був готовий до найголовнішої пригоди у своєму житті.

– Опитуватимемо рідних та близьких усіх дівчат. А там побачимо. Можливо виявимо щось спільне у всіх жертв. Думаю, що цей Хейтер не просто так їх обрав.

– Я теж це підозрював, – збрехав Орест, якому не хотілося поступатися у кмітливості. – То що, до кого їдемо?

– До батьків «української Періс Хілтон».